Сицилія: острів найдавніших скарбів

Вигідне розташування Сицилії між Європою й Африкою завжди було ласим шматочком для завойовників, багато хто з яких залишили на острові сліди своєї присутності. У результаті тут можна побачити вигадливе змішання елементів різних культур: звичаїв, кухні, мови, архітектури. Говорять, що в сицилийцев навіть кров абсолютно не італійська, а, скоріше, "гримуча суміш" із грецької, номмандской, арабської, іспанської, турецької. У результаті цей екзотичний коктейль породив особливі нації. Однак у цій статті мова йтиме не про сьогоднішній сицилийцах, а про тих, хто вніс свій внесок в історію й культуру острова. Історичні сліди греків на Сицилії починаються з того, що вони дали острову його перше ім'я: Тринакрия, тобто "три миси". В XIII столітті до н.е. греки заснували місто Наксос, потіснивши перших поселенців - сикулов і сиканов. Наксос, як і інші грецькі міста, був дуже схожий на Афіни. Видатні зразки грецької архітектури сьогодні можна побачити в містах Седжеста, Селинунте, Агридженто. Храм Аполлона й Театр у Сіракузах, а також Театр у Таормине вважаються одними із самих значних пам'ятників давньогрецької цивілізації. «Володіти Сицилією - значить бути владикою Середземного моря»,- говорили древні. Римські воїни швидко завоювали Сицилію. Їхній вплив на мистецтво й архітектуру грецької колонії, що втратила колишню міць, несло характер користі: театри були перебудовані відповідно до римського подання про театральні постановки. Наприклад, Театр у Катанні, Сіракузах і Грецький театр у Таормине в новій версії стали набагато більше. Римляне любили не тільки відпочивати з розмахом. Їхнього житла являли собою розкішні вілли, наприклад, Вілла Романа ди Скан Бьяджо (I століття до н.е.), Вілла Романа дель Казале (III століття до н.е.), де приміщення від підлоги до стелі прикрашені чудовою мозаїкою, що демонструє високий рівень римських художників-мозаїстів. Після римлян за «ключ до Середземного моря» билися варварські племена, византийцы, араби. Почалося "золоте" середньовіччя. Нові собори будувалися на фундаментах старих храмів, наприклад, Сиракузский кафедральний собор, а багато монастирів стали центром наукової діяльності, що внесло значний вклад у культуру Сицилії. Древня мечеть, що примикає до церкви Сан Джованни дельи Эремити із круглими куполами червоних кольорів, і Палац емірів у Палермо є характерними зразками мусульманської архітектури. Передовим був також і науковий багаж арабів у математику, астрономії, медицині, сільському господарстві. З появою нових сільськогосподарських культур - цитрусових - перетерпіла зміни й кухня Сицилії. Росло значення столиці острова - Палермо - у торгівлі між Європою й Африкою. Ніде так не помітні сліди арабів у Палермо, як на ринку Вуккирия, де сьогодні юрбляться торговці, покупці, і, чого гріха таїти, карманники. Ринок розтягся у вузької довгої "кишці" вулиці в самому центрі Палермо, за два кроки від модних бутиков і сучасних магазинів. Слідом за арабами на Сицилію прийшли норманны, утворивши з півднем Італії Сицилійське королівство й зруйнувавши за одну ніч триста мечетей у Палермо. Однак арабські елементи в архітектурі збереглися, і з'явився так званий арабско-норманнский стиль. Яскравим представником цього напрямку є Домський собор, в елементах декору якого виділяються як арабско^-нормандський, так і готичний і каталонський стиль. C 1184 року цей монументальний будинок багаторазово перероблявся й реконструювався протягом багатьох століть. Усередині собору перебувають гробниці сицилійських королів, серед яких останки імператора Фрідріха II, його матері, його дружини й дочки. У скарбниці зберігається діадема, що належить колись Констанції Арагонской. Площа Перемоги (пьяцца делла Виттория) у Палермо - це місце, де почав розвиватися перше історичне місто. Сьогодні тут коштує Палац Норманнов, зведення якого було почато на місці античних руїн арабських часів, в 1143 році Рожером II у знак свого приходу до влади. Сьогодні тут працює музей. Діючі собори в Монреале й Чефалу так само є спадщиною нормандського періоду на Сицилії. У середні століття на острові треба постійна зміна європейських королівських династій, кілька революцій, перенос столиці й влади в Неаполь і як наслідок - затяжна криза. Лише в 1948 році наступає конституційна стабільність: Сицилія стає автономією в складі Італійської республіки. А здивовані вигуки екскурсантів не вщухають і донині, підтверджуючи думку Иоганна Ґете: "Побачити Італію, не побачивши Сицилії, значить не побачити Італії взагалі, тому що Сицилія - це ключ до всього..." Лариса Ивкина PAC Group Спецпредложения Сицилія для студентів і школярів Спецпредложение для дам і кавалерів пенсійного віку Групові тури в Італію Стаття про туризм отримана: Travel.km.ru

 

« Пред.		След. »