Родос — найбільший острів Південних Спорад і четвертий по величині островів Греції, перебуває в південно-східній частині Егейського моря, біля берегів Малої Азії. З ним зв'язано багато історичних спогадів, як глибокої стародавності, так і середньовіччя. Гори Родосу, як правило, покриті лісом, між ними розташовані родючі зелені, рясно зрошувані рівнини. Найвища гора — Атабирий (1215 м). Площа Родосу 1400 км2. Населення перевищує 90 тис чоловік (2000).

Родос, що часто називають «перлиною Середземномор'я», надзвичайно багатий як природними красами, так і археологічними пам'ятниками. Тому, відповідно до рішення ЮНЕСКО, острів проголошений пам'ятником всесвітньої культурної спадщини. Головну гавань охороняють дві статуї — оленя й оленихи, що коштують на колонах у входу в античний порт і острова, що є символом. На цьому ж місці, як говорить традиція, стояв і знаменитий Колос —одне із Семи чудес древнього миру. Це була величезна статуя із бронзи, що зображувала бога Гелиоса з палаючим смолоскипом у руці. Одна його нога опиралася об один край входу в гавань, інша — про іншійа, у просторі між ними проходили кораблі. Колос стояв недовго, був зруйнований землетрусом, а залишки його були продані в Середні століття. Напроти статуй оленів, ледве вище старого порту, піднімається Кастелло — Палац Великих Магістрів Родосских лицарів. Поруч із ним лежить середньовічне місто. Нове місто з його сучасними будинками й більшими готелями розташований, в основному, до північно-заходу.

Гомер повідомляє в «Илиаде», що Родос брав участь у Троянській війні. Археологічні знахідки свідчать, що острів був населений уже в часи неоліту. В XVI столітті до н.е. на острів прибутку минойцы, а в XV столітті до н.е. — ахейцы. Однак розквіт острова починається в XI в. до н.е. із приходом дорийцев. Дорийцы заснували тут три великих міста — Линд, Ялис і Камир, які разом з Косому, Книдом і Галикарнассом склали Дорийское Шестиградье. Під час греко-перських війн Родос воював на стороні персів, а в 478 р. до н.е. примкнув до Афінського (Делосскому) морському союзу. Нова епоха почалася на острові в 408 році до н.е., коли три великих міста заснували нове місто на північній окраїні острова, на місці нинішнього Родосу. Нове місто стало одним із самих прекрасних міст стародавності, досягши небувалого розквіту в IV-II вв. до н.е. Велика була слава родосских шкіл філософії, філології й ораторського мистецтва, причому займатися останнім приїжджали сюди й римляне, у тому числі й Цицерон і Юлій Цезар. Місто перетворилося у великий морехідний, торговельний і культурний центр, а його монети ходили майже по всьому Середземномор'ю.
У роки спадкоємців Олександра Македонського Родос став ареною запеклих боїв. В 164 р. до н.е. Родос уклав договір з Римом, одержавши при цьому ряд привілеїв, які, однак, втратив згодом через зміни в політику римлян. Зрештою Родос був захоплений і зруйнований Кассием.
В I в. н.е. на Родосі проповідував християнство апостол Павло. В 297 р. для Родосу почалася тривала візантійська епоха, протягом якої острів неодноразово піддавався вторгненням арабів і хрестоносців.

Новий період в історії Родосу почався із установленням тут панування лицарів Ордена Святого Іоанна. Відбувалися з 8 країн (Франції, Провансу, Оверни, Кастилії, Арагону, Англії, Німеччині й Італії), лицарі спочатку ставили своєю метою захист Святих Місць, а потім - допомога прочанам. У часи панування лицарів на Родосі було побудоване середньовічне місто з його знаменитими пам'ятниками. Споруджені ыцарями потужні стіни захищали місто від вторгнень султана Єгипту (1444) і Мехмеда II (1480). Однак, зрештою, Родос не встояв перед численною армією Сулеймана Чудового (1522), а Лицарі, що залишилися в незначному числі, здали місто й переправилися на Мальту. В 1912 році Родос був захоплений італійцями, а в 1948 році разом з іншими островами Додеканесу возз'єднався із Грецією.

Місто Родос, населення якого нараховує 41 тис жителів, перебуває на тім же місці, де в 408 р. до н.е. був заснований античний Родос. Життя триває тут безупинно 2400 років, залишаючи історичні пам'ятники всіх епох. Сучасний Родос представляє вражаючу розмаїтість фарб і форм. Із квітня по жовтень місто стає міжнародним центром, у якому гостей значно більше, ніж місцевих жителів.

До сходу від Нового міста перебуває значна територія античного Родосу. Це древній порт, нинішній Мандраки, у входу в який коштують статуї оленя й оленихи. Тут, відповідно до традиції, стояв знаменитий Колос — одне із Семи чудес древнього миру. На протяжному молу Мандраки коштують три середньовічні вітряні млини, а в його північного краю — міцність Святого Миколи з маяком. З Мандраки щодня відходять невеликі судна, які відправляються в одноденні круїзи до островів Сима, Калимнос, Псеримос, Патмос і Нисирос. На незначній відстані від порту коштує православний митрополичий Благовіщенський собор готичного стилю із фресками Ф. Контоглу. Італійцями була побудована безліч будинків у свій час: Палац Правління (нині будинок обласного керування — номархии) з характерними готичними зводами навколо, що коштує ледве північніше від Благовіщенського собору, будинок міського правління й Національний театр (напроти Палацу правління), а також будинок Суду до півдня від Благовіщенського собору. Поруч із Палацом правління, посередині турецького цвинтаря, перебуває мечеть Мюрат-Реиза. На центральній вулиці, що йде до західної набережної, перебуває казино в готелі «Астир Палас». На північній окраїні міста перебуває знаменитий Акваріум. На піщаному узбережжі, на захід від Морехідної Асоціації, розташований один з найбільш популярних пляжів Родосу. Випливаючи далі уздовж пристані в напрямку до Старого міста, ви підійдете до Нового Ринку — великому багатокутному будинку з арками, що чергуються, на фасаді й значній території під відкритим небом у центрі. Неподалік звідси, у мальовничому парку, у вражаючих міських стін і палацу Великих Магістрів улаштовують спектаклі светомузыки.