Самоз — острів у Греції, у складі Північної Эгеиды. Перебуває близько до турецького малоазійського берега, від якого відділений лише вузькою протокою. Його площа 476 кв. км, він гористий і зберіг ліси. Вища крапка острова — гора Керки (1433 м). Острів Самоз — один з тих, які з найдавніших часів овіяні легендами. Уже з VII в. тутешні жителі славилися багатством, що приносила їм торгівля. Самоз — батьківщина великого філософа й математика Пифагора.

Розквіту острів досяг у правління тирана Поликрата (538-522 до н.е.), що почав карбування своєї монети, побудував великий флот і зав'язав відносини з єгипетськими фараонами. Відомий переказ про його перстень: дорогоцінний смарагд із вигравіруваною картиною він кинув у море, щоб піддобрити долю. Але перстень проковтнула риба, неї піймав рибалка й приніс у дарунок на царську кухню. Перстень повернувся й Поликрат загинув у боротьбі з персами. Після його смерті завойовникам дістався самосский флот. Частина самоссцев перський цар Дарій частково виселив з острова. У Греко-перських війнах острів зі своїм флотом боровся проти греків, потім став ареною боротьби між Спартою й Афінами. В II в. до н.е. римляне приєднали острів до своїх володінь. Перебуваючи у володінні Візантії, острів повернув собі процвітання. У язичеські часи тут було важливе святилище богині Геры (законний чоловік і жінка Зевса, покровительки шлюбу). Називалося воно Герайон. В XIII в. византийцы поступилися Самоз генуэзцам. В 1453 р. острів був узятий турками, які виселили греків і оселили тут албанців і інших мусульман. Острів часто грабували пірати й він залишався безлюдним до 1562, коли сюди дозволили повернутися православним. У час війни Греції за незалежність жителі острова підняли повстання, жорстоко подавлене. Лише в 1912 Самоз був приєднаний до Греції.

Вати — головне місто острова. Хоч острів і древнє, це місто й порт дуже молодий і ще недавно був рибацьким селом. У розташованому тут Археологічному музеї виставлені цікаві знахідки. Чудова колекція дарунків з Герайона, які підносили із всіх кінців тодішньої ойкумени — тут і ассірійські скульптури й фігурка з Урарту й мініатюра зі слоновой кістки «Персей і Медуза». 5-метрова статуя куроса (юнака-атлета) VI в. до н.е. З Вати ходять автобуси й можна взяти напрокат машину для огляду острова.

На Самосе збереглося античне спорудження, що у багато разів цікавіше храмів і амфітеатрів. Це тунель Эфпалинио-Оригма, що був прокладений в 529-524 р. до н.е. для постачання водою тодішньої столиці тирана Поликрата. Побудував його, відповідно до Геродоту, інженер Евпалиний з Мегары. Тунель діяв до XX в. Місто Пифагорио назване на честь свого великого уродженця. Тут дбайливо зберігаються античні стародавності. Єдина будова XIX в. — вежа Ликурга Логофета, командуючого грецькою ескадрою в бої 1824 р., коли греки здобули переконливу перемогу. Ця подія відзначена будівлею церкви Перетворення (Метаморфосис), що перебуває тут же неподалік. На західній окраїні міста збереглися руїни римських лазень, а ще далі на захід, де була древня гавань (зараз вона занесена мулом) є озеро Глифада зі стародавньою дамбою. Тут для захисту міста все той же тиран Поликрат вибудував потужну міцність (збереглися фрагменти). У її стінах у Середні століття влаштована церква Богородиці. Усередині в стінах, поруч із античним театром, перебуває монастир Панайияс Спильянис.

Монастир Мегалис Панайис перебуває в 27 км на захід від Вати. Він заснований в 158765 р. пустельниками Нилом і Дионисием. Тут збереглися фрески часів підстави. На жаль, головна церква ушкоджена пожежею. Герайон, святилище Геры, перебуває на захід від Вати в 21 км. Шанування богині родючості, пізніше ототожненої з Герой, ставиться до часів пізнього неоліту. в VIII в. тут був побудований доричний храм, два сторіччя через замінений іонічним. Він звалився, і Поликрат замовив ще більш грандіозний храм, причому будувати його узявся син архітектора, що був автором невдалого проекту. Цей величезний будинок будувався кілька століть, але так і не було закінчено. Виставку приношень богині можна подивитися в Археологічному музеї у Вані. До храму із древньої столиці вела священна дорога довжиною 4800 м. Від храму залишилася одна колона, інший камінь був використаний для будівель у пізніше час.

Кокари — невеликий порт і курорт. Тутешні вітри залучають аматорів віндсерфінга, чиєю своєрідною Меккою він став. Оскільки цим видом спорту займається в основному молодь, те й нічне життя тут вирує веселощами. У глибині узбережжя є більше й гарне село Вурлиотес. Тут проходять пішохідні тропи, у тому числі на Гору Амбелос. Тут залучає утомлених подорожан площа з 4 тавернами. В 4 км на захід від Вати перебуває місто Карловаси. Він ділиться на 4 ізольованих квартали. Туристи віддають перевагу портовому кварталу Лимин, де є човнова майстерня й таверни. Квартал Ано або Пальо вкритий у лісистій лощині, з моря видна лише церква Св. Трійці. у глибині острова приблизно в годині ходьби від пляжу Ано є руїни середньовічного поселення з найстаршої на острові церквою Метаморфосис (Перетворення, XI в.) і візантійською міцністю. Гора Керки як і раніше залучає мандрівників. У Середні століття вона була заселена ченцями й пустельниками й поцяткована капличками й келіями. Сьогодні залишилося два монастирі: Эвангелистрияс (XVI в.) і Кимисис-тис-Феотоку (XIX в.).