Кордова (Cordoba) — стародавнє місто в Андалусії, розташований на висоті 123 м над рівнем моря на великому вигині ріки Гвадалквівір. Центр провінції Кордова. Населення — 350 тисяч чоловік.

Кордова була важливим центром уже в період римської колонізації. У часи мусульманського панування Кордова стає столицею мусульманської Іспанії, центром ісламу, одним з найбільших міст західної цивілізації. У цьому місті народилися Сенека й Лукиан, Ибн-Рушд (Аверроэс), багато інших видатних людей — математики, метафізики, теологи, поети й мислителі.

Саме приємне для приїжджаючі в Кордову туриста — побродити по вуличках старих кварталів, що тісняться навколо мечеті. Вони як би запрошують зайти й загубитися в інший світі, адже в Кордове, як може здатися, нічого не змінилося з X століття. На стародавніх брукованих вулицях коштують будинку з кованими ґратами, дотепер у Кордове розвинені ювелірні мистецтва, особливе виробництво прикрас зі срібла. Всі визначні пам'ятки міста сконцентровані навколо мечеті й у Єврейському кварталі. Через Гвадалквівір від вежі XIV століття Торре-де-ла-калаорра (Torre de la Calaorra) до старого міста перекинуть міст Пуэyнте Романо (Puente Romano) — Римський міст, підстава якого побудовано римлянами. Нові райони міста були зведені на півночі, у районі площі Пласа-де-Тендильяс (Plaza de Tendillas). До сходу від цієї площі перебуває площа Пласа-де-ла-корредера (Plaza de la Corredera), прикрашена аркадами. На ній регулярно працює кордовский ринок. На чудовій площі Пласа-де-лос-капучинос (Plaza de los Capuchinos) установлене кам'яне розп'яття в оточенні ліхтарів з кутого заліза. Красивейшее місце Кордовы — Провулок квітів (Callejon de las Flores), на якому безліч яскраво-червоних гераней, що контрастують із білими стінами арабського міста.

Головна визначна пам'ятка Кордовы — більша мечеть (мескита) або, як її ще називають, мечеть-собор. Така назва обумовлена тим, що мечеть, побудована 12 століть назад і ставшая уособленням влади ісламу на Іберійському півострові, була багато разів реконструйована християнами, які спробували зробити її схожої на християнський храм. Місце для будівництва мечеті було обрано не випадково. Спочатку там стояв римський храм бога Януса, потім храм вестготів, залишки якого можна бачити й зараз.

Сама мечеть будувалася в три етапи, із середини VIII століття по початок XI століття. Перший будинок мечеті побудував Абд ар-рахман I; Абд ар-рахман II, Аль Хакам II і Аль Мансур значно розширили мечеть. Її вважали одним із самих грандіозних релігійних пам'ятників арабського миру, вона піднімалася над міським ансамблем Кордовы, де були десятки інших мечетей.

В 1236 році, після узяття міста християнами й втечі мусульман у Північну Африку, король Фердинанд III, прозваний Святим, наказав перетворити її в християнський храм. Були закриті 19 дверей, що виходять у двір, уздовж внутрішніх стін будинку побудували капели, мінарет перетворили в дзвіницю. В 1523 році архієпископ Алонсо Манрике вирішив вибудувати усередині мечеті великий собор. Міські влада стали проти цьому, але Карл V дав свою згоду. І хоча три роки через, дивлячись на спотворену перлину архітектури, він висловив співчуття, було вже пізно. Результат вийшов суперечливий — розкішний собор дивно виглядає на тлі витонченої східної будівлі.

Будинок собору з куполом в італійському стилі було спроектовано членами родини Эрнана Руиса. В ансамбль сучасного собору входить кілька споруджень. По-перше, це побудована на місці мінарету Торре-дель-Альминар (Torre del Alminar) — Вежа мінарету, висота якої становить 93 м. Потрапити на вежу можна через побудовані вже при християнах Врата відпущення гріхів — Пуэрто-дель-Пердон (Puerta del Perdon), виконані в стилі мудехар.

З вежі, на яку ведуть круті сходи, відкривається прекрасний вид на околиці міста. З вежі можна вернутися в Апельсиновий двір (Patio de los Narangos)— чудовий пам'ятник садового мистецтва, що розвиває протягом багатьох століть. Пальми у дворі були посаджені в XIII столітті, апельсинові дерева в XV столітті, а маслинові дерева й кипариси — уже в XVII столітті.

На Апельсиновому дворі віруючі робили обмивання у фонтанах, вода в які подавалася з величезної цистерни, що стояла по сусідству. Чудо ісламської архітектури — молитовний зал, що нараховує 850 колон, що блискають різними квітами (червоний, білий, голубой, фіолетовий) і виконаних з мармуру, граніту і яшми. Арки й колони залу створюють дивний зоровий ефект. Частина колон була перенесена з римських і вестготских будинків. Багато прикрашений мармуром Михраб (Mihrab), звернений до Мекки, перебуває в протилежному кінці молитовного залу (стосовно входу), тут зберігався позолочений Коран.

Мозаїчні панно із блакитного й рожевого мармуру були подаровані імператором Костянтином VII халіфам Кордовы. Потерті плити на підлозі вказують те місце, де прочани робили сім кіл, пересуваючись на колінах. Першу християнську капелу у дворі мечеті — Капилья-де-Вильявисьоса (Capilla de Villavisiosa) — будували мастера-мудехары, її зведення ставиться до 1371 року. Хор кафедрального собору був обладнаний сидіннями з різьбленням у стилі чурригереско роботи Педро Дуке Корнехо.

Королівський палац Алькасар (або Палац християнських королів — Alcazar de los Reyes Cristianos) був побудований Альфонсом XI в XIV столітті. Кілька років тут перебував двір Католицьких королів, а також інквізиція. У композиції Алькасару виділяються тераси з водою й фонтани. На вулиці Худиос (de la Judios) збереглася побудована в XIV столітті синагога — так само як і синагога в Толедо, це одне з останніх свідчень перебування євреїв в Іспанії. Стіни синагоги, виконаної в стилі мудехар, були покриті написами на івриті. На жаль, за роки свого існування будинок серйозно постраждав. Відомим прикладом мистецтва мудехаров є й КАПЕЛЛА-ДЕ-САН-БАРТОЛОМЕ (Capilla de San Bartolome), розташована на Пласа-Карденаль-Саласар (Plaza Cardenal Salazar). У центрі старого міста коштує Палац єпископа (Palacio Episcopal), у якому в цей час розміщається одне з турагентств Кордовы.

У Кордове безліч музеїв, що заслуговують увагу будь-якого гостя міста. Щодня відкритий Муніципальний музей, у якому представлені експозиції, що розповідають про про історію Кордовы. Вичерпні відомості про мистецтво бою биків і легендарних матадорів можна одержати в Музей Тавромахии (Museo Municipal de Arte Cordobos y Taurina). Тут перебуває копія гробниці знаменитого тореро Манолете й шкіра його бика, що вбив. На площі Потро (Plaza Potro), у будинку колишньої лікарні для незаможних, розташований Музей образотворчих мистецтв. У ньому представлені роботи місцевого скульптора Матео Инурриа, а також полотна Мурильо, Сурбарана, Риберы й Гойї. На тій же площі розташований Музей Хулио Ромеро де Торреса, присвячений відомому кордовскому художникові XX сторіччя (умер в 1930 році), що народився в цьому барочному будинку XVI століття. Різноманітні предмети меблевого мистецтва, картини, порцеляна й гобелени виставлені в Паласьо-де-Виана (Palacio de Viana). У ренесансному особняку Херонимо Паэс розміщається Музей археології, в експозиціях якого представлені римські мозаїки й статуї, гончарні вироби, рельєфи, археологічні знахідки мавританської епохи.