Андалусія (Andalucia) — автономна область Іспанії, розташована на півдні Пиренейского півострова. Андалусія — одна із самих великих областей Іспанії. На півночі вона граничить із Кастилией-Ла-Манчей і Эстремадурой, на заході — з Португалією, на сході — з Мурсией, на півдні обмивається Средиземным морем, у тому числі Кадисским затокою. До складу Андалусії входить 9 провінцій — Уэльва (Huelva), Кадис (Cadiz), Малага (Malaga), Гибралтар (Gibraltar), Севілья (Sevilla), Кордова (Cordoba), Гранада (Granada), Хаен (Jaen), Альмерия (Almeria). Центр Андалусії — місто Севілья.

Андалусія — край древньої історії. На її території финикийцы будували свої колонії, пізніше завойовані Карфагеном. В 197 році до н.е. територія сучасної Андалусії стала римською провінцією. В 409 році, розорена племенами вандалів, вона одержує назву «Вандалусия». З 711 року Андалусія стає володінням арабів, для таких міст як Кордова, що стала центром арабського халіфату, це був період економічного й культурного розвитку. Освічену династію Омейядов перемінили в 1086 році Альморавиды, а їх, у свою чергу, — Альмохады (1147). Арабська могутність була сильно похитнута в битві під Толосе (1212) і після узяття Кордовы (1236). Останнім оплотом арабів на Пиренейском півострові залишалася Гранада, центр емірату, яким правили Насриды. Іспанська Реконкіста була завершена з узяттям Гранады в 1492 році. Сучасна Андалусія — регіон з розвитий промисловістю й сільським господарством. У той же час це один із самих туристичних регіонів Іспанії.

Кліматичні умови Андалусії відрізняються більшою розмаїтістю, тут є як пустелі провінції Альмерия, так і західні заболочені ділянки. Андалусія містить у собі гірський масив Сьєрра-Морена (Sierra Morena), богатый природними копалинами (нафта, мідь, свинець, ртуть). Перевал Десфиладеро-де-Деспеньяперрос (Desfiladero de Despenaperros). На півдні розташована гірська гряда Сьєрра-Невада (Sierra Nevada) з вищою крапкою Муласен (Mulhacen, 3482 м). Гори Сьєрра-Невада обмежують південне средиземноморское узбережжя, природні умови якого найбільш сприятливі для вирощування таких культур, як виноград, оливки, бавовна й цукровий очерет. Узбережжя Коста-дель-Соль уважається одним із самих сонячних на всім Середземне море. Головна водна артерія Андалусії — ріка Гвадалквівір (Guadalquivir), єдина судноплавна ріка Іспанії, Гуадайра (Guadaira), Бланко (Blanco), Ривьера-де-Уэльва (Riviera de Huelva), Хениль (Genil).

Андалусія — одна із самих популярних у туристів областей Іспанії. Історія Андалусії залишила численні пам'ятники, збережені в Севільї, Гранаде, Кордове й багатьох інших містах області. Андалусія є головним осередком мавританської архітектури, найбільш відомі пам'ятники якої — мечеть у Кордове й палац Альгамбра в Гранаде. Всесвітньою популярністю користується собор Кадиса, міста, що багатьма дослідниками вважається самим древнім у Європі. Мавританські пам'ятники й кафедральний собор збереглися й у Малазі, другому по величині місті Андалусії. Сама більша арабська міцність (алькасаба) — головна визначна пам'ятка Альмерии.

Головними морськими курортами Андалусії є узбережжя Коста-дель-Соль і Коста-де-ла-лус. Андалусія залучає туристів не тільки всесвітньо відомими узбережжями, на яких є все для занять водними видами спорту, але й природними парками, у яких збережені унікальні системи цієї області Іспанії. Серед найважливіших парків — парк Доньяна, природний парк Кабо-де-Гато, природний парк Касорлу. Лижні курорти європейського значення розташовані на схилах Сьєрра-Невади. Перевагою Андалусії, важливим для туристів, є розгалужена мережа сучасних автодоріг. Автострада з'єднує Мадрид з Кордової, Севільєю й Кадисом. Швидкісні поїзди зв'язують Севілью й Кордову з Мадридом. Великі міста з'єднані залізницею. Аеропорти є в Малазі, Севільї, Хересе-де-ла-фронтера й Гибралтарі.

Коста-де-ла-лус (Costa de la Luz) — узбережжя Андалусії між Кадисом і Тарифой (Tarifa). Назва узбережжя походить від слова «luz», «світло», це одне із самих сонячних місць у Європі. Від Сьерра-дель-Кабрито (Sierra del Cabrito), на захід Алхесираса (Algeciras), нерідко можна побачити протилежний берег Гібралтарської протоки — вершини гір Риф і обриси Танжера. Місто Тарифу, назване на честь арабського воєначальника VIII століття Тарифу бен Малука, що командував висадженням маврів на Іберійський півострів, — сучасна столиця віндсерфінга. Вітри, що дують із моря, виробляють електрика на вітряних електростанціях, установлених на пагорбах біля Тарифи. Пейзаж курорту Саара-де-лос-атунес біля Тарифи становлять кактуси, соняшник і коркові дерева. На захід Саара-де-лос-атунес розташоване місто Кониль-де-ла-фронтера (Conil de la Frontera). У мису Трафальгар в 1805 році англійський флот під командуванням адмірала Нельсона, що загинув у цьому бої, завдав поразки іспанському й французькому флотам.

Древнє містечко Салобренья сформувався навколо арабської міцності, побудованої на фундаменті фінікійських зміцнень і відреставрованої в наш час. У часи арабського панування тут перебувала одна з розкішних резиденцій гранадских халіфів. Вибілені андалузькі будиночки уздовж кривих вузьких вуличок спускаються по напівкруглій скелі. Зі стародавніх будинків тут збереглися церква Св. Діви дель Росарио в стилі мудехар, вежа Брокаль і квартал Альбайсин. Приморський район міста забудований сучасними житловими кварталами й туристичними комплексами. З півночі Салобренья відділена горами, що сприяє м'якому тропічному клімату й пишній рослинності. Її оточують фруктові сади й плантації цукрового очерету, наподалеку, в Альмуньекара вирощуються коричні дерева.