Мальорка (Майорка, Mallorca) — головний острів Балеарского архіпелагу Іспанії. Столиця острова Мальорка й усього архіпелагу — Пальма-де-Мальорка.

Багата й насичена подіями історія Мальорки почалася ще в доісторичні часи, що підтверджується окремими знахідками залишків поселень первісних людей. Свій слід на Мальорки залишили знамениті народи Античності — финикияне, греки, римляне, византийцы, араби. Іспанське панування почалося тут в 1229 році, коли король Арагону Хайме I установив свій контроль над островом і приєднав його до своїх основних володінь. Індустрія туризму на острові початку розвиватися в 1920-х роках, коли тут були побудовані перші готелі, що призначалися для самих багатих людей Європи. Сьогодні курортний туризм є основним аспектом життєдіяльності Мальорки. Мальорка має у своєму розпорядженні найширшу мережу сучасних готелів, що забезпечують гостям першокласний комфорт і істинно європейський сервіс. Завдяки своєму благодатному средиземноморскому клімату Мальорка ставиться до числа курортів, відвідуваних туристами цілий рік. Навіть у самий розпал літа тут не буває надмірно виснажливої жари, а зима відрізняється винятковою м'якістю. Відносна вологість коливається близько 70% протягом усього року й у сполученні зі сприятливим температурним режимом сприяє незмінно гарному самопочуттю гостей курорту.

Ще одним важливим фактором, що перетворив Мальорку в один з найбільш привабливих куточків земної кулі, є дивно багата й різноманітна природа острова. У горах Сьерра-де-Трамунтана (Sierra de Tramuntana) (найвища крапка — Пуч-Мажор (Puig Major), 1445 м) можна насолоджуватися типовими гірськими пейзажами. У цієї, найвищої, частини острова перебувають такі мальовничі городки, як Вальдемосса (Valdemossa) і Сольер (Soller).

Північна частина Мальорки, де на 100 км простягнувся гірський хребет, відрізняється прекрасними пляжами. Внутрішня частина Мальорки, у якій зберігся традиційний уклад життя, дотепер нагадує про причини, по яких у свій час її називали «островом спокою». Південна частина Мальорки більше жарк і суха, тут перебувають найкрасивіші пляжі острова: Сес-Коветас (Ses Covetes), Эс-Тренк (Es Trenc), Мондраго (Mondrago), бухта Фигера й бухта Сантаньи. На сході Мальорки, поряд з невеликими бухточками, що дотепер зберегли свій недоторканий цивілізацією вид (наприклад, Мескида, Агулья й Торта), можна відвідати печери Арта в містечку Каньямель і Печери дракона, Ковес-дель-Драк (Coves del Drac). Інша туристична зона на острові Мальорка перебуває на північному сході, де є великі бухти Алкудия (Alcudia) і Польенса (Pollensa). Найважливіший населений пункт зони — Польенса, де люблять відпочивати художники й артисти й де збережені пам'ятники давньоримського міста Полленция. Велика бухта Алкудия має у своєму розпорядженні чудові пляжі. Найбільш значними туристичними центрами бухти є Кан-Пикафор, Сон-сьерра-де-марина й КОЛОНИЯ-ДЕ-САН-ПЕРА. У цій місцевості перебуває природний парк Албуфера, один з п'яти, що існують на Балеарах.

Готелі Мальорки в основному зосереджені уздовж узбережжя, знаменитого своїми чудесними піщаними пляжами й кристально чистим прозорим морем разючої блакиті. Берегова лінія відрізняється красивейшим сполученням великих пляжів, що тягнуться на багато кілометрів, і величних морських скелястих стрімчаків, покритих сосновими деревами й утворюючими відокремленими бухтами й мальовничими затоками. Місцева кухня, основу якої становлять свіжі морські продукти й овочі, вирощені на тутешніх плантаціях, вражає своєю розмаїтістю й вишуканістю. Мальорка також славиться багатим народним фольклором і традиційними ремеслами, серед яких різьблення по дереву, гончарна справа, кераміка, обробка перлів, національна вишивка й багато чого іншого.

Головне місто острова Мальорка — Пальма-де-Мальорка (Palma de Mallorca) (Пальма). Населення — 323 тисячі чоловік. Уже при маврах Пальма була процвітаючим містом з фонтанами й прохолодними двориками. Головний пам'ятник сучасного міста — кафедральний собор, закладений Хайме I Арагонским на місці мечеті Медина Маюрка. Будівництво собору було завершено в 1587 році, але потім він багато разів перебудовувався, на початку XX століття його інтер'єри переробив Антонио Гауди. Будинок собору піднімається над старою гаванню Пальми. У його ансамблі особливої уваги заслуговують один із самих широких у світі нефів; велике вікно-троянда над головним вівтарем, що нагадує око; каплиця Трійці (Capella de la Trinitat), у якій спочиває порох Хайме II і Хайме III Арагонских; Королівська капела (Capella Real), відновлена в 1904 — 1914 р. Антонио Гауди; балдахін над вівтарем, також утвір Гауди. У старому будинку капітулу розташований Музей собору, одним з найважливіших експонатів якого є ковчег Щирого Хреста (XV в.), інкрустований дорогоцінними каменями й металами. Дзвіниця — одне з найстарших споруджень собору, вона ставиться до 1389 року. У соборі встановлений орган з неоготическим корпусом, виготовлений в 1795 році й відреставрований в 1993 році Габриэлем Бланкафортом.

Серце Пальми — бульвар Пасеч-дес-Борн (Pesseig des Born), пройшовши по якому на південь можна вийти до собору й палацу маврів Палау-де-л'Альмудейна (Palau de l'Almudeina), у якому зараз розташовується музей. Напроти музею розташований гарний будинок біржі з високими вікнами й ажурним кам'яним різьбленням XIV століття. Одне із самих чудових будов Пальми — БАЗИЛИКА-ДЕ-САН-ФРАНСЕСК (Basilica de San Franсesque), витончений готичний храм з гарною галереєю, вікном-трояндою й барочним вівтарем. Про арабський період в історії Пальми нагадують арабські лазні X століття. У палаці єпископа розташований Єпархіальний музей, у яких виставлені предмети церковного начиння. Музей Мальорки присвячений місцевої історії, мистецтву й архітектурі.

Приблизно в 2,5 км від центра Пальми, на західній стороні бухти, розташований готичний замок Кастель-де-Бельвер (Castell de Belver), побудований як літня резиденція короля Хайме II. Кругла форма надає замку вид декоративного спорудження, по периметрі центрального двору проходить галерея з витонченими арками. Найвідоміший культурний центр Мальорки — Центр мистецтв «Фундасьо Пилар і Жоана Миро» (Fundacio Pilar y Joan Miro), створений на основі будинку й студії померлого в 1982 році Жоана Миро. Чудовий будинок центра, часто називане «Алебастровій міцністю», спроектовано наваррским архітектором Рафаелем Монео. У центрі виставлені багато робіт Миро, у тому числі й незавершені, працюють бібліотека, конференц-зал і магазин.