чиМоже що-небудь сильніше збудити цікавість, чим руїни, виявлені в глибині незайманого тропічного лісу? Навіть якщо вони зовсім недавнього походження, однаково їжі для уяви найдеться предосить. Це ставиться й до руїн міста Гумбольдт на півночі бразильського штату Мату-Гроосу — «Дрімучий ліс» — у середньому плині Амазонки

Неподалік від руїн животіє селище — купка критих пальмовим аркушем халупок, притулок завзятих трудівників, що займаються подсечно-огневым землеробством, мисливців і збирачів плодів тропічного лісу. Їхнє життя затьмарюють ядушлива жара цілий рік, червоно-фіолетовий бруд у сезон дощів і малярія — приступами. Селище 217-кілометровою просікою через непролазну хащу з'єднується з найближчим населеним пунктом — Фонтанилас, і все-таки геройски протистоїть всім негодам з початку нинішнього століття, а Гумбольдт, закладений усього шість років тому, уже встиг стати похмурим пам'ятником прекрасній ідеї: побудувати академічне місто, наукову столицю Амазонии в самому неї серце

У Бразилії є різні столиці: какао, каучуку, сої й так далі. Найбільше бразильське місто Сан-Паулу по праву вважається промисловою столицею, та й не тільки промислової: Сан-Паулу — штаб-квартира великого капіталу, а, як відомо, у кого гроші — той і замовляє музику. Крім того, за п'ятсотлітню, уважаючи з початку європейської колонізації, історію Бразилії в неї змінилося кілька офіційних столиць. Установа кожної з них означало скорення нових просторів у поступовому просуванні від берегів океану в глиб національної території. Таке ж просування відбувалося й у Північній Америці, тільки там піонери вже закінчили свій шлях, а в Бразилії завоювання Далекого Заходу можна спостерігати й у наші дні. Його символом служать нинішня столиця країни — Бразилиа, так само як і місто Гумбольдт, столиця наукова

Обоє міста народилися спочатку на папері, і обоє минулого задумані для того, щоб радикально допомогти проникненню людини у внутрішні райони Бразилії

Бразилиа була побудована біля географічного центра країни, серед безлюдної савани Центрального плоскогір'я. Після довгої подорожі по пустельних просторах савани найсучасніші конструкції міста вражають — особливо, видимо, бразильців. На відміну від інших більших міст країни, де будинку тиснуться впритул друг до друга, вилазять на тротуари й тягнуться нагору, будинку нової столиці розташовані вільно, оточені зеленими галявинами, а адміністративні й житлові квартали вибудувані по типових проектах

Крім колонізації савани й створення форпосту для подальшого настання на захід, передбачалося звести місто, вільний від незручностей і проблем старих населених центрів: скупченості, транспортних безладь, а головне — від «фавел», селищ убогості. Адже який же зміст в освоєнні нових просторів, якщо жити на них буде так само погано, як і в місцях колишнього перебування? Так, принаймні, думав творець Бразилиа Оскар Нимайер.

Великі казенні будівництва в бразильців влучно йменують «фараонівськими». Таке визначення народилося тому, що всі бразильські президенти, губернатори й префекти прагнуть обезсмертити своє правління яким-небудь фундаментальним спорудженням — мостом, дорогою або містом. Треба помітити, що не всім вдається укластися в строк, і тому деякі будівництва затягаються нескінченно. Таким чином, президентові Жуоелино Кубичеку, що включив спорудження нової столиці у свою передвиборну (програму, стояло за шість років не тільки провести дослідницькі й проектні роботи, але й побудувати досить для того, щоб до передачі повноважень спадкоємцеві офіційно відкрити Бразилиа й перевести туди основні федеральні установи. Інакше він ризикував створити самі дорогі руїни у світі. Доводилося буквально на ходу вирішувати головоломки

21 квітня 1960 року, за кілька місяців до кінця строку повноважень Кубичека, будівельники вручили йому ключі від нової столиці, і він підняв прапор над новим місцем розташування федеральної влади

У керівника ж всіх робіт Оскара Нимайера до гордості творця домішується сумне розчарування. Найбільше його ранить катастрофа надії позбавити столицю від типових пороків бразильських міст

— Я багато працював, — говорив він мені, — і, можливо, входжу до числа архітекторів, що зробили найбільшу кількість проектів

Але я ніколи не знаходив у моїй професії того шляхетного змісту, що вона повинна була б мати. Я працював тільки для уряду й багатих людей. Серед тих, хто замовляв мені проекти, не було бідняків. Я не вірю в суспільну користь будинків, споруджених у капіталістичній країні. Вони називаються суспільними, але не видно, щоб вони дійсно відповідали інтересам мас. От що я почуваю й от що розчаровує мене в цій професії

Бразилиа будувалася на зовсім чистому місці: єдиною умовою, якій підкорялися вибір площадки й проект, була зручність жителів. Але виявилося, що неможливо ніякими технічними засобами відгородити столицю від вторгнення соціальних проблем всієї країни й перешкодити їм придбати тут особливу гостроту в силу географічних, демографічних і інших особливостей Бразилиа.

Муляри й бетонники звели для цивільних і військових чиновників службові будинки, житлові будинки, торговельні та інші заклади, здійснивши сміливі архітектурні проекти, а для себе зліпили в пригородах тисячі халуп у стилі, що зберігає без яких-небудь новацій от уже не одне сторіччя