У діда в хатині

Мої дитинство і юність пройшли селу Тулиа. Втім, Тулиа можна назвати культурним, торговельним і адміністративним центром району Мутонгуни. Два рази в тиждень сюди з'їжджаються люди збувати свої продукти на базарі. Тут же перебувають школи, магазини

Тулиа розташований на плоскогір'я в підніжжя пагорбів Китуи. Живе там народ камба — хлібороби й мисливці. Місця ці посушливі, але мої одноплемінники — старанні селяни. Недотепний і ледачий хлібороб у Камбаленде просто б не вижив

Народився я в одному сільці біля Тулиа. У той час у наших краях не було родильних будинків. А якщо були, старійшина родини не погодився б, щоб мою маму туди повезли. З перших же днів за мною доглядала мама, і тільки вона. Батько був на заробітках у Найробі. Матері було важко, а що залишалося робити? У батька були три сестри й два молодших брати, а однаково мамі доводилося ходити за дровами й водою, коли мені була всього тижнів від роду. Через кілька місяців вона стала носити мене на спині, коли потрібно було працювати, молоти просо, мотижити поле, готовити їжу на всю родину. Молода дружина повинна довести свою працьовитість. Іноді їй допомагала молода дружина одного із численних двоюрідних братів батька. Але тієї вистачало й своїх турбот

Однак коштувало мені занедужати, як за справу брався дід. Сидячи на триногому табуреті посередині хатини, оточений всією родиною, дід перераховував всіх наших покійних предків по старшинству, обіцяючи принести їм у жертву бика. При цьому він лив на землю воду. Потім, спрямувавши погляд в одну крапку, перераховував імена покійних ворогів роду. Вони^-те найчастіше й насилали хвороби. Дід благав їх дати хворому спокій. Потім брав у рот останні краплі води й бризкав мені на груди. Цього я особливо боявся й, закривши ока, чіплявся за маму

Потім мама напувала мене відваром цілющих трав

Іноді по вечорах у нашу з мамою хатину приходила її подруга. У неї чоловік теж був на заробітках у білих поселенців. Мужчины-камба тоді найчастіше наймалися на плантації в Кабете, Кинагоп, Найробі й інших місця

Судачачи про тім про сем, вони висловлювалися натяками, прислів'ями, щоб я нічого не зрозумів. Негоже хлопчикові розбиратися в таких справах тому що все жіноче вважалося неповноцінним для нас, майбутніх хоронителів родини. Виховували синів винятково чоловіка. І під час відсутності батька будь-яка мати намагалася прищепити синові мужність. Головним предметом навчання була історія роду. Перше слово, що дізнавалися хлопчики, було «тато». А ледве погодя його вчили говорити: «я син те-те, мій батько син те-те, сина те-те, сина...» Так діти зазубрювали до двадцятого покоління, а те й далі. Для п'ятирічного хлопчика вважалося ганебним не знати свою генеалогію. У невихованості сина люди винили матір, і жодна мать-камба цього б не допустила

З п'яти років хлопчика виховував дідусь разом зі старшими братами й молодшими дядьками. По вечорах у вогнища збиралися все чоловіка роду —- від мала до велика. Обговорювали проблеми, до яких жінкам не повинне бути справи

Батько рідко приїжджав додому. Йому дуже потрібні були гроші, щоб заплатити податки. Так ще батько повинен був заробити на покупку своєї худоби. Мій дідусь був заможною людиною — у нього налічувалося більше двохсот корів. Моя бабуся — сама молодша дружина діда, а більшу частину худоби привели в придане старші дружини, і діти бабусі не могли торкати його. Тому мій батько повинен був придбати худобу сам, сам і з тестем розплачувався

Батько привозив додому цукерки, печиво, фрукти, дивні європейські страви. Коли я підріс, одержував книжки з картинками. Я, звичайно, обожнював ці книжки, але дід був незадоволений: він побоювався, що мене пошлють у школу. Школа — це чуже, уважав дід. Мужчине-камба все це ні кчему.

И в шість років я почав пасти дідову череду

Мене хочуть женити

Мені здійснилося дев'ять років, коли дід захотів посватати за мене сімнадцятилітню дочку свого близького друга

Щоб збільшити добробут родини, дорослу дівчину часом видавали заміж за хлопчиська. Нареченого з нареченою навіть не запитували...

Доросла дружина зобов'язана була поважати його й у всьому коритися. А стежив за нею хто-небудь зі старших братів дитини-чоловіка. Хлопчик звикав до дружини, але коли виростав, брав іншу дружину, свою однолітку. У більшості родин чоловіка були багатоженцями. Виходило навіть вигідно: чим більше людей, тим більше землі можна обробити. Але скільки ж доль було розбито...

Осіннім вечором ми сиділи вдвох з дідом у вогнища. Прийшов батько. Постеливши білу хустку на обрубок дерева, сів зручніше й запитав мене, як справи на пасовище. Я відповів, що все в порядку, і встав, щоб піти спати. Але дідусь велів мені залишитися. Вони мовчачи сиділи друг проти друга, а я між ними

Дідусь відкашлявся, як завжди робив, коли хотів почати важлива розмова. Потім оголосив, що домовився з батьком моєї майбутньої дружини, якимось Э-з-Кико. Поутру вони з батьком підуть до цієї поважної людини. Їх будуть чекати

Дід закурив трубку, що все це час набивав. Він довго втягував дим, повільно випускав його й чекав. Дід сидів з поважним виглядом, на одне плече накинуте була легка ковдра, і друге плече — голе — мерзнуло. Дід злегка ежился. Він не звик, щоб йому заперечували

Коли дідусь оголосив свою волю, батько довго сидів нерухомо й дивився в одну крапку

Почувши дедушкино рішення, я ледве не розреготався, але отямився: у присутності батька я не смів вимовити ні слова. Уп'явшись поглядом у вогнище, я так і просидів години півтора. Всі навколо вже давно спали, і тишу переривали лише подихи корів у загоні за тоненькою стінкою