На левом бережу ріки Кабул, над магістраллю, що йде до  столиці зі сходу, височіє Колона незалежності. Її встановили в 1919 році, після третьої англо-афганської війни,— на честь завоювання Афганістаном незалежності. Далі — зовсім молоді квартали Кабула, разюче несхожі (що зовсім природно для революційної столиці, що розвивається в останній чверті XX століття) на скупчене, курне старе місто, де глинобитні, саманні будиночки ліпляться один над іншим на схилах гори Шер-Дарваза. Це — район Шахре-Нау, або Шерпур: прямокутна забудова, рясна зелень садів, просторі вулиці, гарні будинки

Саме в Шахре-Нау й розташована школа імені Мухаммеда Этибара, відомого афганського революціонера, сміливого льотчика, що загинув під Джелалабадом у сутичці з душманами — басмачами. Вона відрізняється від багатьох інших подібних навчальних закладів міста величезним двором зі спортивними площадками. Такий двір у володінні школи, можна сказати, розкіш. Адже в столиці Афганістану на рахунку кожний клаптик землі: можливості росту міста обмежені через труднощі водопостачання й невеликої кількості зручних для забудови площ

...Рано ранком до цього будинку збігаються діти, сідають за парти. Дзенькає дзвінок, входить учитель, починається урок — чи математики, географії або історії. Начебто б нічого особливого. Те ж саме відбувається в багатьох школах миру. Але для Афганістану масова школа — явище особливе, революційний переворот в освіті, знамення нової культури. А школа імені Мухаммеда Этибара — у ряді кращих, до того ж тут проводите дуже важливий для республіки експеримент

Ще зовсім недавно далеко не всі діти Шерпура, як, втім, і інших районів Кабула, переступали шкільний поріг. До Квітневої революції навіть у столиці школи відвідувало менш третини дітей. Інших прибирали до своїх рук нестаток і неуцтво. На їхню частку залишалося йти «у люди»: прислужувати — «подай-принеси» — у різних конторах, дуканах — крамницях, майстерень, на ринках. Шлях до грамоти й знання для більшості був закритий

Курс шкільного навчання тривав 12 років, і ця проста тимчасова величина перетворювалася в серйозну перешкоду, у свого роду майновий ценз: стільки часу відвідувати школу могли діти лише найбільш заможних батьків. Що вуж говорити про зміст програми... Приміром, у підручнику по біології зовсім серйозно затверджувалися: «...горобці скльовують значну частину врожаю, тому люди голодують»,— виходило, що у вічному голоді, що був супутником життя мільйонів афганців, винні всього-на-всього пташки. Курс історії зводився в основному до життєписів шахів, емірів, ханів, сиятельных придворних і духовних осіб
— Таким було навчання в афганській школі при колишньому режимі, але хіба могло воно залишатися в цьому виді після революції? — говорила мені Махмуда Азиз, директор школи імені Мухаммеда Этибара.— Звичайно, немає. Ми повинні були ламати стару школу й створювати нову, котра відповідала б вимогам сьогоднішнього дня й служила революції

«Ми» спочатку в шерпурской школі означало двох чоловік — директори Махмудові Азиз і завідувачку навчальною частиною Парвин Расули. Молоді, енергійні, вони жагуче шукали шлях до рішення проблем афганського утворення. Обидві вийшли з родин різночинців, у яких високо цінувалася освіта, грамотність. Махмудові Азиз повезло: ще до революції вона побувала в Радянському Союзі, знайомила з роботою викладачів Москви, Мінська, Бреста, Ташкента. Повернувшись додому, стала оббивати пороги різних керувань міністерства освіти — пропонувала реорганізувати шкільне навчання по радянському зразку. Її вислухували й чемно выпроваживали. Будь-яка ініціатива в справі освіти розглядалося як зазіхання на підвалини. Начальник одного з керувань запитав Махмудові Азиз:

— Скільки у вас дітей

— Двоє,— відповіла вона

— Я вам раджу,— сказав він з усмішкою,— завести ще четверо^-чотирьох-четверо-трьох-чотирьох, тоді вам буде чим зайнятися. Про всякі новації, реформи забудьте. Існуюча в нас система утворення освячена авторитетом президента Дауда й перегляду не підлягає!..

Після перемоги Квітневої революції в житті Махмуды Азиз і Парвин Расули наступив новий етап. Тепер ніщо не заважало приступитися до реформи шкільного утворення, а починати потрібно було — представлялося молодим учителькам — із введення прогресивної методики навчання й створення нових підручників

У міністерстві освіти ДРА викладачок уважно вислухали. Виявилося, що більша група методистів уже працює над новими програмами й підручниками, і жінки зі школи імені Мухаммеда Этибара можуть негайно до них підключитися

За короткий час афганські педагоги — при сприянні радянських фахівців — підготували понад 60 підручників на мовах фарсі^-даруй, пушту, узбецькому, туркменському й белуджском. А для дорослого неписьменного населення, для системи лікнепу, насущно необхідній країні, був складений буквар, подібного якому, бути може, не існувало в жодній країні миру. У цій книзі й правила граматики, і елементи арифметики, відомості по географії й історії. . Місце, де можна було б випробувати на практиці нові підручники й посібники, довго шукати не довелося. Вибір припав на школу, який керують Махмуда Азиз і Парвин Расули.

— По новій програмі й посібникам ми вчимо другий рік,— розповідала мені Махмуда Азиз.