| Франція в X в. Початок боротьби Гуго Капета з Карлом Лотарингским |
|
|
|
|
Тепер ми надамо слово Рихеру, розповідь якого цікавий і досить мальовничий: «Карл негайно повідомив про цьому своїх друзів, яких йому вдалося залучити на свій бік вищезгаданими скаргами. Вони все зібралися в належний час і віддали себе в його розпорядження. Карл відправився зі своїми військами в Лан і з настанням слушної миті, коли заходило сонце, відправив своїх вивідачів до зрадників у місто, щоб пояснити їм, що потрібно робити. Його люди сховалися у виноградниках і серед заборів, готові ввірватися в місто, якщо удача їм посміхнеться, або, якщо зажадають обставини, захищатися зі зброєю в руках. Ті, хто був посланий підготувати засідки, зустріли зрадників у встановлених місцях і повідомили їм, що Карл прибув із численною кавалерією. Обрадувані зрадники відправили вивідачів передати Карлові, щоб він скоріше приходив. Як тільки Карл довідався про це, він відправився на чолі свого війська обхідними шляхами, через гору, і підступив до воріт міста. Вартові, почувши фиркання коней і брязкіт зброї, зрозуміли, що хтось приїхав, крикнули зі стін: хто це, пообіцявши почати метати камені. Зрадники відповіли, що це жителі міста, і обмануті відповіддю стражники відкрили ворота й у ночі пустили військо усередину. Вороги захопили міські ворота й поставили охорону, щоб ніхто не втік, потім заполонили місто. Загарбники сурмили в труби, голосно кричали, бряжчали зброєю, так що перелякані, не розуміючі, що відбувається, городяни вискакували зі своїх будинків, рятуючись втечею. Одні ховалися в таємних куточках церков, інші защіпалися там, де можна було вкритися, нарешті, треті, щоб урятуватися, стрибали прямо зі стін. Разом з ними спробував бігти і єпископ, і, коли він спускався з гори, у винограднику його помітили дозорці. Він був перепроваджений до Карла й кинутий у темницю. Карл також захопив королеву Емму, через яку, як він думав, брат відкинув його, і приставив до неї стражу. Також він майже повністю захопив міську знать. Коли місто заспокоїлося й у ньому відновився порядок, Карл почав займатися зміцненням позицій, забезпеченням армії їжею й приводити все щодо цього в порядок. Він ухвалив, щоб п'ятсот збройних стражників щоночі патрулювали місто й охороняли міські стіни; також наказав звозити хліб із усього Вермандуа, таким чином, місто виявився здатним до опору. Низькі стіни вежі він надбудував високими зубцями й оточив її з усіх боків широкими ровами. Також він побудував машини для боротьби з ворогами; він наказав у цей же час привезти підходящу деревину для спорудження інших машин. За його наказом загострили коли й спорудили частокіл; доставили ковалів, щоб ті виготовили металеві снаряди й все необхідне із заліза. Перебували там і люди, які так спритно користувалися баллистами, що одним упевненим ударом пробивали два рівних отвори в протилежних стінах будинку й без промаху вражали ширяючих у небі птахів, які падали з висоти свого польоту» (131, гл. IV, 16, 17). Карл діяв не тільки як митецький воїн, але і як мудрий політик; він хотів заручатися підтримкою Герберта, самого впливового радника Гуго Капета після Адальберона, і для цього він запросив його на переговори. Герберт прийняв запрошення, що не дивно, оскільки він волів мати гарні відносини з кожною партією. Але хвилювання в країні перешкодили йому відправитися до Карла. Війська герцога Лотарингского перебували всюди й наганяли на всіх сильний страх. Герберт висловив Карлові свої побоювання й просив у нього провідників, якщо той усе ще хоче з ним поговорити, а також порекомендував йому з повагою обходитися з королевою Еммою і єпископом Асцелином і не дати себе блокувати в Лані. З початку року королі Гуго й Роберт перебували в Компьене. Вони провели там більшу асамблею, де були присутні архієпископ Реймса, Асцелин, Сегуин, архієпископ Санса, що підкорився грізним вимогам Гуго, Даимберт, архієпископ Буржа, Готьє, граф Амьенский, і троє його синів, Готьє, Годфрид і Рауль. На цьому засіданні вони підтвердили привілеї абатства Корби, потім, 4 червня, привілею Сен-Коломб де Сане. Саме тоді королі довідалися про узяття Лана й були сильно засмучені. Лан був столицею королівства. Його падіння завдавало чутливого удару по їхньому впливі й авторитету. Однак, вони не квапилися, як у них було заведено у всіх справах, нічого вживати, спокійно всі обговорили, приховуючи випробовувану ними сум». Для початку був скликаний церковний собор, на якому Карл і Арнульф були відлучені від церкви, але цей вирок не приніс ніякого результату. Потім, після довгої підготовки Гуго й Роберт устали на чолі шеститисячних кіннот (для того часу це була значна армія), з якої вони, у середині або кінці червня 988 р., осадили Лан. Осаджуючі спорудили величезних розмірів таран, щоб проломити стіни, але їм не вдалося його витягти на гору, де перебував Лан. Пройшло біля двох місяців пильнування, бойової готовності, частих сутичок з обложеними. |
| « Пред. | След. » |
|---|





