ПРОстровок цей довжиною в півтора кілометра й шириною до восьмисот метрів називається Берленга. Він розташований зовсім близько від материка, навпростець яких-небудь п'ять із половиною миль, усього година переходу на катері від рибацького містечка Пениши. Втім, так буває скрізь: існує буквально під боком цікаве місце, але всі якось «ноги туди не доходять», усе відкладаєш «на потім».

А Берленга тим часом острівець чудовий. По-перше, це чи не самий мініатюрний заповідник — площа його 78 гектарів. Принаймні, мені відомий лише один, котрий менше Берленги. Це наш естонський орнітологічний заповідник на островах Вайка й Вильсанди в Балтійськом море площею 35 гектарів

По-друге, на Берленге немає ні єдиного автомобіля й навіть мотоцикла. Весь наземний транспорт — старий осів

На гранітній скелі за давніх літ установили маяк, світло якого, як уважають місцеві патріоти, видний навіть на Азорах. Хвилі пробили в граніті печери, гроти. Коли океан розхвилюється, каскади води розбиваються об скелі, водяний пил встає райдужними хмарами...

Писана історія Берленги ведеться з 1513 року. Саме тоді духівник королеви Марії, дружини короля Португалії дона Мануэля, попросив посприяти в будівлі невеликого притулку для ченців його ордена. Король шанобливо поставився до прохання чоловік і жінка — до цього часу вона подарувала йому п'ять синів і двох дочок — і велів виконати її бажання

Так з'явилася на Берленге обитель. За первісним планом штат обителі, п'ятеро ченців, повинен був зайнятися дідом — надавати допомогу мореплавцям, що терпить нещастя. Однак ніхто до них за допомогою не звертався. Зате пірати й інші розбійники, частенько відвідуючи острівець, досить досаждали «рятувальної станції». Зрештою ченці перебралися на материк, будинок чи обителі те розвалилося під тягарем століть, чи те його розтаскали по камінчику на сувеніри...

В XVII столітті на Берленге звели міцність. З нею зв'язана подія, що ввійшла в усі підручники португальської історії. Опис славного епізоду, що мав місце триста із зайвим років тому, коротко викладено в туристичному проспекті

...28 липня 1666 року гарнізон міцності, що складався з 28 солдатів під командуванням сержанта Антониу Авелара Пессоа, був атакований іспанською ескадрою з 15 судів під командуванням адмірала Ильбарры. Із суши атаку вела тисяча солдатів, а з моря міцність обстрілювала артилерія ескадри. Атаки не принесли успіху агресорам. Хоробрі португальці не злякалися, незважаючи на жорстокий і нерівний бій, але на третій день, коли в міцності вже не залишалося пороху, щоб зробити хоча б один постріл, і коли ескадра, не домігшись успіху, уже збиралася відпливати, один збожеволілий захисник міцності вночі вплав добрався до іспанців, повідомивши їм про критичне положення його товаришів по зброї. Тоді нападаючі після жорстокого бою опанували міцністю й зачарували її героїчних захисників. Іспанська ескадра втратила 500 чоловік і три судна. Португальці втратили всього лише однієї людини. Хоробрий сержант Авелар, важко поранений під час битви, помер на борті іспанського корабля...

Можливо, у ті далекі часи зведення з театрів воєнних дій страждали деякою неточністю, але нащадки поки не докопалися до істини. Що ж стосується відважного сержанта Авелара, те катерок, що снує в наші дні між Пениши й Берленгой, має його ім'я. А в написі на меморіальній дошці, прикріпленої до кріпосної стіни, поруч із іменами 28 хоробрих із храбрейших португальців XVII століття згадується ім'я Антониу Авелара Пессоа.

Чужоземне вторгнення давно не загрожує Берленге, але над островом, оголошеним державним заповідником в 1981 році, нависла грізна небезпека: туристи. Навьюченные наметами, спальними мішками, пивними пляшками й банками консервів, вони добираються до Берленги, розкидають біваки

Усього година переходу від материка на катері «Сержант Авелар». Деякі, здавалося б, роблять цю подорож. Але після їхнього від'їзду залишаються купи покидьків, і тисячі чайок — єдині постійні мешканці острова — з обуреними лементами літають над скелями, поцяткованими сміттям цивілізації XX століття...