Тіма Северіна не потрібно представляти нашим читачам. Журнал писав про експедиції цього мандрівника на шкіряному човні через Атлантику, початої з метою перевірки гіпотези про плавання ірландських ченців, які нібито досягли берегів Північної Америки за тисячу років до Колумба (Див.: Що Не Пам'ятає Н. «Брендан» перетинає Атлантику.— «Навколо світу», 1978, № 1.). Саме ця подорож ілюструє фотографія, що публікується тут. Торік на наших сторінках розповідалося про плавання Тіма Северіна слідами легендарного Синдбада-морехода (Див.: Бабенко В. Восьма подорож без Синдбада.— «Навколо світу», 1983, № 6).

Як відразу видно, і в тім і в іншому випадку ціль подорожі — не просте єдиноборство зі стихією й не тільки досягнення певної крапки через певний строк. Ціль, що Тім Северін обрав ще років десять назад і якої не змінив і сьогодні, це реконструкція історії. Моделювання минулого

Немала людей щорічно виходять на більших і малих судах в океанські простори. Виходять поодинці й невеликими командами. На надувних човнах, яхтах, плотах, катамаранах, каное, джонках, кэчах, иолах... Роблять трансокеанські й кругосвітні плавання, переслідуючи спортивні й наукові цілі, вирішуючи навігаційні завдання й ставлячи медико-біологічні експерименти...

Однак є й такі, що пускаються в плавання по Історії. Їхній шлях починається із хронік і літописів. Вони відправляються в дорогу, щоб випробувати, як мандрували по морях наші предки, і перевірити, чи вірно те, що написано в хроніках і стародавніх книгах, що донесли до нас фольклорні перекази й легенди? Нарешті, чи могли предки робити ті первопроходческие подвиги, які їм приписують? А якщо могли, то які якості для цього минулого необхідні, які труднощі доводилися переборювати?

Визнаний «король» таких історико-наукових експедицій — Тур Хейердал. В останні роки в цій області висунулися й інші фігури. Сама яскрава з них — Тім Северін. Титул «короля» він не заперечує — авторитет Хейердала дуже високий, хоча науковий «вага» Северіна немаленький: документальні фільми його одержали перші призи на багатьох міжнародних кінофестивалях, а книги, переведені на десятки мов, принесли авторові такі нагороди, як приз Томаса Кука за кращу книгу про подорож і премія за кращу книгу оморе.

Тім Северін живе в Ірландії, у графстві Корк. Перш ніж присвятити своє життя морським подорожам, воно багато вчився — в Оксфорді, в університетах Беркли й Миннесоты, у Гарварді. За дослідження в області медиевистики історик одержав учений ступінь Оксфордского університету. Як і Тур Хейердал, Тім Северін не тільки реконструює плавання, які відбувалися в далекій давнині і які одержали відбиття в літературі. Він реконструює — і це найважливіше — суду. Як інакше осідлати вітер мандрівцці, що дул у вітрила, скажемо, Синдбада, якщо не побудувати точну копію судна прославленого арабського мореплавця — буму?

Зараз Тім Северін з усією старанністю історика й з усією докладністю вмілого суднобудівника готується до нового плавання. Воно буде називатися «Подорож слідами Героїв».

Не багато найдеться людей, які не зачитувалися б міфами й легендами Древньої Греції, не стежили б за плаванням доброго судна «Арго»: у керма — славний керманич Тифис, на носі вдивляється в мрячну далечінь моря Ясон, що пливе з товаришами в Колхіду за золотим руном

Взрослея, людина відкриває для себе героїчний мир Гомера: за великоваговими, перенасиченими подробицями рядками гекзаметра проступають події, викликані гнівом «Ахіллеса, Пелеева сина», і мандри Одиссея, багатостраждального царя Итаки.

З одного боку, зрозуміло: перед нами — міфи сивої античності, сказання геніального сліпого ( числіпого?). Але з іншого боку, так хочеться за цими легендами побачити живих людей — людей, які дійсно подорожували, страждали, переносили негоди, бідували, але в підсумку реально верталися у свій реальний будинок. Якісь краї адже насправді послужили прообразами землі лотофагов, землі лестригонов, островів Цирцеи й Калипсо, королівства феаков з їхнім правителем Алкиноем, чиї плодоносні сади навіть увійшли в прислів'я. Які ж? Якщо зі стрімчаками Сирен всі начебто б ясно — це три скелі біля Сорренто — і немає ніяких сумнівів, що «місцем проживання» Сцилли з Харибдою була Сицилійська протока, то для багатьох місць, відзначених перебуванням Одиссея, історико-географічного відповідності поки не знайдено. Існують десятки версій, припущень, гіпотез, але щоб напевно... Ні, не знайдено. А дуже хотілося б знайти! Спосіб для цього, на думку Северіна, тільки один — повторити морський шлях пануючи Итаки. Легко сказати...

Повернемося до аргонавтів. Тут теж багато чого укладається в сітку історико-географічних координат. Жився-був колись — за 1300—1400 років до нової ери — хтось Пелий, і був брат у нього — Эсон, цар фессалийского міста Иолка (це найдавніше місто зараз називається Волосся), і був в Эсона син Ясон. Пелий відібрав у брата влада над містом, а щоб відскіпатися заодно й від племінника, послав Ясона в далеку Колхіду за чарівним золотим руном. Що робити Ясону? Спорядив він корабель, названий «Арго», і відбув. Багато пригод було в нього в шляху — нападали страшні птахи гарпії, доводилося вступати в кулачні бої з місцевими царьками, вставали перед судном скелі, що зіштовхуються, Симплегады — вхід у Понт (Чорне море). А по цьому морю теж шлях неблизький: повз береги, населених гализонами, повз краї амазонок, повз Острів Птахів... От нарешті й Колхіда, і устя ріки Фасис, і місто Эя, де правил цар Эет, власник золотого руна. На щастя Ясона, полюбила його дочка пануючи чарівниця Медея. Вона й допомогла аргонавтові заволодіти жаданим скарбом. Правда, отут Ясону довелося попрацювати — зорати землю Колхіди плугом, запряженим вогнедишними меднокопытными биками, і засіяти її зубами дракона. А потім — шлях назад, не тільки з руном, але й з улюбленою жінкою, чарівницею до того ж. І от уже — рідне місто Иолк. Що було далі — це інша історія, трагічна (читайте трагедію Еврипида «Медея»).