Равнина, оточена ланцюгом покритих снігом вулканів, із кратерів яких густими хмарами спускається сірий кислий дим... Блакитне небо перетворюється в сумовиту похмуру завісу. Коштує жару, до того ж — висока вологість. Це Колумбія. Тут, на території між Перу й Венесуелою, на землях, омиваних з півночі Карибським морем, а із заходу Тихим океаном, за 10 тисяч років до різдва Христова з'явилися перші жителі Нового Світла. Мешканці північного району нинішньої Колумбії — так званої зони Сину, що включає ріку Сину, Сан-Хорхе й Неки, уважалися самими митецькими майстрами по золоту. Вони прикрашали храми й могили дорогими статуетками, похоронними приналежностями, виконаними із чистого золота

Західна частина країни являє собою дійсне джерело коштовностей, що уцелели від рук грабіжників. У ті далекі часи населення цієї території — головним чином муиски — славилося не тільки майстерністю обробки золота, але й володіло секретом виготовлення унікальної кераміки, уміло обробляти землю, зводити храми. Але дійсною їхньою пристрастю була торгівля коштовностями. Затверджують, що саме тут народилася легенда про казкову країну Ельдорадо, і, напевно, сюди закинула доля невтомного Кандида з однойменного твору Вольтера

Відповідно до древньої легенди вождь одного з індійських племен під час особливих торжеств регулярно відправлявся до берегів лагуни Гуатавита. Там він разом із трьома товаришами сідав на очеретяний пліт і, добравшись до середини озера, поринав у воду, обмазаний землею й золотий пилом

Слух про казкову країну Ельдорадо, де під ногами лежить не звичайний пісок, а золотий, розлетівся по світлу як оком змигнути. У Південну Америку кинулися іспанці, заражені «золотою лихоманкою». Скарбу ацтеків і інків здалися завойовникам недостатніми. Вони марили фантастичним Ельдорадо, розташованим, по слухах, на півночі Перу. Першим туди відправився 50-літній солдат Хименес де Кесада на чолі загону з восьмисот чоловік. Але тільки ста п'ятдесяти оставшимся в живі вдалося добратися до плоскогір'їв Кундинамарка, які сьогодні називають саваною Боготи

Нагороджуючи себе за настільки довгі мучення, вони розоряли священні могили індіанців

Гора із золотих виробів і смарагдів була такий високої, що по, словам де Кесады, там міг би вкритися солдат. На жаль, ці скарби назавжди загублені: ніхто не подивився на їхню унікальність: всі вони пішли з молотка або були переплавлені

Разюче, що після декількох століть походів, що не припиняються, коли, здається, не залишилося не те що дорогоцінного каменю, а й золотий пилу, навіть сьогодні загони шукачів скарбів спрямовуються на пошуки коштовностей, не замічених численними авантюристами

Знайти ці «розвідувачів» виявилося зовсім не складно. Вони живуть у провінції Сину, на березі Карибського моря. У країні вічної герильи, де все чоловіки збройні й ніхто не здригається від несподіваного пострілу, ці люди спокійно виходять на світло божий. Правда, бандитів все-таки іноді турбують представники влади, але після сплати відповідної данини їх дають спокій. По визнанню ватажка авантюристів Хуанито, їхнє життя не така вуж квітуча й спокійна, як це здається іншим. Хуанито — високий тип із глибоко запалими очами, нащадок чорних рабів, привезених у великій кількості в Колумбію в XVIII столітті, коротко розповідає про свій промисел. Звичайно вони направляються до рівнини більших озер на пошуки поховань. Похід починається зі сходом сонця. Досвід досвідом, але обережність не ушкодить: навкруги начебто б зелень і квіти, але ця лучка виявляється величезним болотом, посипаним лататтями, і пересуваються тут по груди вводе.

Пройшло той час, коли завойовники, розоряти храми, несли із собою золоті гори. Одні тільки фігури людей і тварин важили часом до напівцентнера. Сьогоднішнім шукачам дістаються крохи: серги, ідоли, невеликі антропоморфні й зооморфні фігурки

З 1936 року національний банк Республіки Колумбія почав здобувати коштовності, що належать розграбованої древньої цивілізації. Спочатку ділки не довіряли державній установі й приносили лише малоцінні речі, але потім переконалися, що банк платить добре: 10 песо за 1 грам золота

Завдяки зусиллям держави були врятовані величезний нагрудний панцир у формі серця з області Калима, знаменита золота діадема муисков і більша маска, які поклали початок колекції Музею золота Вбоготе.

Музей відкрився в 1939 року і являє собою як би міні-ельдорадо. Тут зберігаються більше 25 тисяч дорогоцінних речей доколумбовой епохи: статуетки тварин і людей, жіночі прикраси, діадеми, нагрудні панцири, предмети побуту й священних церемоній, культу. В останньому залі музею ви занурюєте в темряву, але лише на кілька секунд. Раптом одночасно спалахує сотня блискаючих намист. Це видовище заворожує, але все-таки немає та й промайне крамольна думка: може, було б краще, якби все-таки в Ельдорадо вдалося проникнути тільки Кандиду Вольтера!