Великаны савани — гордість країни, її символ. Я був у Сенегалі в сухий сезон, коли обпали листи й кремезні баобаб^-баобаби-богатирі-баобаби стали у своїй оголеній вроді. Я любувався короткими, могутніми стовбурами й переплетеними, корявими, вузлуватими галузями, серед яких виднілися залишки дивно більших гнізд із суків. Тростинами здаються поруч із баобабом і пальми, і акації

У Музеї природної історії в Лондоні я бачив зріз американської секвої з датами, що відповідали тому або іншому кільцю — від епохи Олександра Македонського до наших днів. Подібних зрізів баобабів я ніде не бачив. Можливо, їх і ні, тому що серцевина дерева — сховище води в сухий сезон — неміцна й швидко руйнується. Але я подумав: а чи можна знайти в сенегальській савані гіганта, що жив у часи експедиції финикийцев, що обігнули мис Доброї Надії за розпорядженням єгипетського фараона Нехо ще за шість сторіч до нашої ери? Виявилося, що можна: строк життя баобаба — п'ять^-п'ятьох-п'ять-чотири-п'ять тисяч літ
 
Я запитав сенегальських знайомих, немає чи в савані якого-небудь баобаба-діда, самого товстого із всіх, чи не влаштували з нього якої-небудь визначної пам'ятки? «Ні, у нас і так досить більших баобабів»,— відповіли мені. Потім я все-таки знайшов у довіднику згадування про найбільший сенегальський баобаб, що не можуть обхопити п'ятнадцять чоловік. Він розташований біля міста Кедугу в східній частині країни. Сучасник єгипетських пірамід...

Молоді втечі баобабів їдять, як спаржу. У їжу йдуть свіжі й варені листи. Використають і сухі листи, і молодих корінь. М'якоть плодів, так званий «мавпячий хліб», розтирають у вигляді борошна й печуть коржа, богатые кальцієм і вітамінами. Із зерен вичавлюють масло. Різні частини баобаба використають і як медикаменти, і для виготовлення амулетів. Немовляти присипають порошком, приготовленим з листів дерева

У дуплах баобаба ховають народних сказителей-гриотов — подалі від цвинтарів, щоб не зробити землю назавжди марної. Гриоты — особлива каста, з якої виходять трубадури-співаки, укладачі генеалогий, радники й блазні при царьках, але також злодії й шахраї. Їх бояться, їх нехтують, але їм платять. Деяких з них ховають у баобабах. Для потреб сучасних антропологів дехто з місцевих жителів краде з могил-баобабів черепа, де вони зберігаються десятиліттями, а може бути, і більше, у той час як кістяки на цвинтарях швидко перетворюються впрах.

Років сто назад савана підходила до ріці Сенегал. Зараз уже й за десятки кілометрів від її баобаби зникають, переміняючись хирлявими зонтичними акаціями й колючим чагарником. Цукру невблаганно рухається на південь. Чи зуміють баобаби витримати її натиск?