На висоті біля тисячі метрів над рівнем моря уздовж пологих схилів гірського масиву Сьерра-де-Гуадаррама, серед лісів розташований невеликий, що нараховує всього близько 3 тисяч жителів містечко Эль-Эскориаль. Взагалі ж і містом його назвати важко — адже всі тут і донині зберігає неповторний сільський колорит, настільки характерний для середньовічної Іспанії. Перебуває він усього в 44 кілометрах від Мадрида, а одержав свою назву від латинського слова «эскулетум», що значить «місце, де ростуть дуби». Навколо ніколи дійсно шуміли густі діброви

Эль-Эскориаль став одним з так званих «королівських місць», що оточують іспанську столицю, куди монарх і його наближені виїжджали на полювання й просто на відпочинок. У ряді таких знаменитих «королівських місць», як Сарсуэла, Бальгаин, Аранхуэс, Васиамадрид і Асека, Эскориалю приділялася роль зимової резиденції іспанських правителів. В 1563 році був закладений перший камінь у будівництво монастиря Святого Лоренсо й одного із красивейших пам'ятників середньовічної архітектури Південної Європи й головної визначної пам'ятки Эль-Эскориаля. Цей величезний будинок був споруджений на честь перемоги іспанських військ під предводительством короля Пилипа II над французами в містечку Сан-Кинтин 10 серпня 1557 року. З тих пор у цей день на околицях Эль-Эскориаля щорічно проходять народні свята

Дивлюся на палацові стіни, що йдуть до неба, із сірого каменю, що відбиваються в дзеркальній поверхні ставків, розбитих багато століть назад по королівському указі, і діву даюся: невже іспанський монарх зі своєю численною свитою бував тут усього два-три, місяця в році, а інший час монастир і прилягаючий до нього архітектурний комплекс пустували? Зараз весь він перетворений вмузей.

Эль-Эскориаль славиться колекцією шедеврів великих іспанських живописців середньовіччя — Ель Греко, Веласкеса, Гойї. Численні батальні панно, розташовані по периметрі коридорів, нагадують диараму. Всі стелі й стінні прорізи розписані чудовими фресками на релігійні теми

Вражає своїми розмірами й цінністю книжкового фонду Королівська бібліотека Эскориаля. Із трепетом розглядав я фоліанти XVI — XVII століть у вицвілих, полопавшихся від часу плетіннях...

З бібліотеки мармурові сходи ведуть униз у напівпідвальний цоколь, де розташований великий королівський пантеон. Тут поховані іспанські монархи, члени королівських родин і їхніх родичів. Чесно говорячи, стає небагато жутковато, коли бачиш отут і місце для поховання нині здорової королівської родини: Дону Хуана Карлоса Бурбона I і Доньї Софії

На Эль-Эскориаль тихо спускається південний вечір. Звичайно відвідувачі монастиря залишають його з настанням сутінків, тому що внутрішні приміщення, довгі коридори й міжповерхові переходи не мають електричного висвітлення. Але ще довго при світлі місяця, що виглянуло, у прозорих водах королівських ставків будуть відбиватися стародавні портики, розташовані по кутах монастиря оглядові вежі й потужні палацові стіни. Середньовічна історія, що застигла в рукотворному камені, ім'я якої — Эль-Эскориаль, — це ще один маленький місток між минулим і майбутнім, часточка живучої в століттях національної культури древньої й вічно молодий Іспанії,