| Ефіопія. Епоха великих перетворень |
|
|
|
|
Високе значення посади ычэге, глави ефіопських ченців, формально виражалося, зокрема, у тім, що цей сановник під час придворних торжеств сидів по праву руку від імператора, як друга особа в державі після правителя. Згодом він стане фактично главою духівництва, з думкою якого імператор змушений буде вважатися. Другим у духовній ієрархії й третім у світській був сан акабе сэат. Духовна особа, що займала цей пост, мало право, з одного боку, дозволяти релігійні суперечки в лоні ефіопської церкви й видавати юридичні вердикти, з іншої ж сторони, у якості «охоронця годин» становити розпорядок дня при дворі імператора. У майбутньому акабе сэат стане однієї з найбільш привілейованих і авторитетних фігур церкви й одночасно однієї із самих впливових і значних осіб при дворі. Ще пізніше функція акабе сэата буде здобувати усе більше світський характер, щоб зрештою стати винятково придворною посадою. Отже, не випадково в ефіопській традиції, що створювалася в значній мірі при участі духівництва, рік укладання договору Йикуно-Амлака із церквою називається «роком священного союзу». Нам не відома точна дата підписання цього трактату. Відомо тільки, що договір був укладений незадовго до коронації Йикуно-Амлака, тобто приблизно в 1268 або 1270 р. Про обставини висновку цього союзу також існує кілька легендарних версій. Відповідно до однієї версії, «священний союз» був укладений Йикуно-Амлаком з аббой Ийесусом-Моа з острівного монастиря, розташованого на озері Хайк, де, як затверджує легенда, Йикуно-Амлак провів своє дитинство. Відповідно до цієї версії, абунэ Тэкле-Хайманот із Шоа був фігурою другорядної, котра не зіграла якої-небудь значної ролі в цих історичних подіях і не одержала більших привілеїв. Відповідно до інших джерел, саме Тэкле-Хайманот був головним ініціатором «священного союзу». Існують і інші версії, які обом діячам ефіопської церкви призначають однакову роль у цій історичній події. Ці протиріччя виникають тому, що історія того періоду пишеться тільки на підставі пізніших записів і дослідники не розташовують жодним достовірним свідченням того часу. У наступні ж епохи між духівництвом окремих областей велася люта боротьба за вплив у державі. Суперництво в боротьбі за вплив і владу між духівництвом із Шоа й з островів на озері Хайк займе важливе місце в політичній історії Ефіопії. Звідси зрозуміло, що кожна зі сторін намагалася саме собі приписати заслугу повернення трону «законної» династії й право користуватися отриманими від Йикуно-Амлака привілеями. У сучасній ефіопській історичній літературі затвердилася точка зору, що в «рік священного союзу» сан ычэге одержав Тэкле-Хайманот, засновник одного з найбільш впливових релігійних центрів в Ефіопії - монастиря Дэбрэ-Асбо в Шоа (з XV в. він називався Дэбрэ-Либанос), а пост акабе сэата, за даними цієї літератури, зайняв Ийесус-Моа з Хайка. Фактом є, що в XIV - XV вв. в Ефіопії в сан акабе сэата зводилися саме ченці з озера Хайк і що в списках ычэге, переданих традицією, першим (в XIII в.) значиться абунэ Тэкле-Хайманот. И нехай важко в цей час установити в деталях зміст договору «року священного союзу», однак щодо його суті й наслідків для подальшої історії Ефіопії сумнівів немає. Рік 1268 (або 1270), рік приходу до влади Йикуно-Амлака, відкрив новий період в історії Ефіопії, коли все більшу роль в історичних долях країни став грати народ амхара із Шоа. Знову центр ефіопської держави пересунувся на південь. Уперше це трапилося, коли після падіння розташованого на півночі Аксума центром держави стала Ласта, і тепер, коли на престол вступив Йикуно-Амлак. Але якщо ластенский період, час панування кушитского племені агау, був з політичної точки зору короткочасним етапом історії Ефіопії, те 1270 р. став початком триваючої (з перервами) донедавна епохи гегемонії в державі династії з народу амхара. Незважаючи на те що в Ефіопії часто мінялося співвідношення політичних сил, що ця країна була населена різними етнічними групами, що географічні особливості її поверхні благоприятствовали виникненню місцевих сепаратистських рухів, у цій країні виникла досить сильна політична й культурна традиція, що поєднувала ефіопську державу протягом багатьох століть. Ця єдина традиція йшла від традиції, що зложилася в цій країні в аксумскую епоху, що усталилася в період правління династії Загуйе й продовженої далі наступними правителями (незалежно від їхнього походження). Політичним зв'язком була датируемая також аксумской епохою традиція об'єднання більш-менш самостійних правителів, знатних пологів і феодалів під владою, що носила часом проблематичний, але частіше авторитарний характер, під владою імператора, так званого ныгусэ нэгэст - пануючи царів. Причому обоє плину цієї наступності - релігійно-культурне й політичне - нерозривно злиті в історії Ефіопії. Події «року священного союзу», які передували історичній даті 1270 р., послужили створенню економічних і політичних передумов цього союзу, що формується з IV в., тобто відтоді, коли абба Сэлама - «просвітитель» став першим ефіопським патріархом і коли був закладений міст, що зв'язав Ефіопію із християнською культурою. |
| « Пред. | След. » |
|---|
