| Час білої сови |
|
|
|
|
В 1820—1824 роках російський мореплавець Фердинанд Врангель, що очолював Колымский загін експедиції, спорядженої для пошуків північних земель, після кількаразових зустрічей з вождем чукотського племені з його слів склав опис гористої землі, що у ясні літні дні бувала видна з берега мису Якан. Врангель і сам намагався добратися до її на собачих запряжках, але важкі льоди й відкрита вода не дозволили йому досягти передбачуваного острова. Проте вчений точно визначив його ймовірне місце розташування в Північному Льодовитому океані й наніс на складену їм карту. Згодом результати його досліджень були переведені на англійський і німецьку мови. В 1828 році, що став уже до того часу віце-адміралом, Гаврило Сарычев знову запропонував спорядити чергову експедицію для пошуків передбачуваної землі. Під час зимового ярмарку, що проводилася в 1828 році в селищі Острівне, куди в безлічі з'їхалося корінне населення Чукотки, почався активний збір відомостей про легендарну частину суши, видимої з мису Якан. Але незважаючи на всі зусилля дослідників, величезний, зібраний зі слів чукчів матеріал так і не був серйозно проаналізований, і вже в 1832-м стало очевидно, що планованої експедиції не призначено відбутися. И тільки через більше 30 років, в 1867 році, американський китобій Томас Лонг, шедший в океані на барку «Нил» і навіть що не помышляли про відкриття якої-небудь землі, уперше побачив той крижаний острів, до якого так прагнув Врангель. І, знаючи про цьому, Лонг назвав нову землю ім'ям російського дослідника. Першим мореплавцем, що висадився на острів з корабля «Томас Корвин» в 1881 році, став громадянин Сполучених Штатів Америки Хупер. І хоча, відповідно до Вашингтонської конвенції від 18 березня 1867 року, ця територія була визнана російської, американець підняв над нею прапор своєї країни й перейменував острів у Нову Колумбію. Через місяць до нього підійшов ще один американський корабель — «Роджерс». Їм командував капітан Берри, добре знайомий з роботами Фердинанда Врангеля, що стосуються описи цієї землі. Капітан Берри порахував справедливим повернути відкритому, нарешті, острову первісна назва — Врангеля, що існує й донині. Протягом більше 40 років спочатку американці, а потім і англійці, також зацікавлені в освоєнні нових просторів на Крайній Півночі, сперечалися з Росією цю територію. І тільки в 1924-м Уряд СРСР остаточно затвердило за Росією право на володіння островом, що перебуває на 71° північної широти й 180° східної довготи. В 1926 році там, у бухті Роджерса, названої так на честь корабля капітана Берри, з'явилися перше промислове поселення й метеорологічна станція. Згодом це поселення одержало назву Ушаковское на честь першого «начальника острова» — Георгія Олексійовича Ушакова. Остров'яни займалися промислом моржів, білих ведмедів, песців, білих гусаків. В 1948-м на острів для розведення завезли домашніх оленів. Також успішно працювала й метеостанція, що стала незабаром однієї із самих великих полярних станцій в Арктиці. Існували також на острові й військові об'єкти. У селищі Зоряному, що на південному узбережжі, розташовувався аеродром стратегічного призначення. Однак згодом ставало усе більше очевидним, що острів Врангеля являє виняткову цінність насамперед з погляду унікальності тутешньої экосистемы, невід'ємною частиною якої є такі види тварин, як білий ведмідь, морж, тюлень, нерпа, полярна сова й інш пернаті — їх налічується тут близько 2 тисяч видів. Крім того, острів становить винятковий інтерес для палеонтологів і археологів, будучи частиною так званої Берингии, материка, що служив мостом між Азією й Америкою й формування арктичної флори, що вважався центром, і фауни. А тому в 1976 році на острові Врангеля був організований Державний природний заповідник, на території якого була заборонена як полювання, так і всяка інша господарська діяльність, не пов'язана із природоохоронними заходами або науково-дослідними вишукуваннями. Із цього моменту острів Врангеля об'єднав учених і натуралістів багатьох країн у спільних дослідженнях унікальних комплексів, створених Природою. У цьому заповіднику, розташованому в географічній зоні, іменованою арктичною пустелею, восени життя практично завмирає. Ведмеді влаштовуються на зимівлю в барлогах, овцебыки й олені йдуть у глибинні долини, птаха летять на південь. Тільки полярну сову не лякає довга, холодна зима, що триває 9 місяців — з вересня по липень. Навесні й восени в південній частині острова можна зустріти самого рідкого птаха Арктики — рожеву чайку. На відміну від інших своїх родичів вона летить зимувати на північ. Тут же перебуває і єдина в Росії колонія диких білих гусаків. Але головна визначна пам'ятка острова — білий ведмідь. З вересня по листопад самки цих тварин із всіх сусідніх районів сходяться сюди, улаштовуючи барлогу для народження ведмежат. Не випадково острів називають «ведмежим родильним будинком Арктики». В 1975 році на острів з Америки літаком було доставлено 20 овцебыков, які, колись оббита тут, паслися на просторах північних прерій разом з мамонтами. Із середини листопада по січень на острові Врангеля наступає довга полярна ніч. І тільки північні сяйва, що тривають іноді по нескольку доби, висвітлюють безкрайні сніжні рівнини, на які в цей час обрушуються люті урагани зі швидкістю вітру до 150 кілометрів у годину. І тоді на відкритих просторах крижаних долин виростають гігантські замети висотою з 7 — 8-поверховий будинок. Ріки й озера острова промерзають до самого дна. Коротким північним летом схили тутешніх гір покриваються досить буйної для Півночі рослинністю, що нараховує тут близько 300 видів. А на грядах чорних стрімчастих стрімчаків продовжують лежати білі острівці снігу. Між гірськими хребтами течуть пінливими порогами ріки. |
| « Пред. | След. » |
|---|
