Свята завжди з нами

Індія — країна багатонаціональна; за свою довгу історію вона поглинула не одну хвилю переселенців і загарбників, які так і осіли на її землі, злившись із місцевим населенням. У результаті в Індії виникла безліч культур, і зараз тут налічується шістнадцять основних розмовних мов, а крім того — більше восьмисот діалектів. Крім майже найпоширеніших, типів рас: европеоидов, австралоидов, монголоидов, в Індії представлені практично всі, причому діючі, релігії: індуїзм, іслам, сикхизм, буддизм, джайнізм, християнство, зороастризм, іудаїзм, а також культи різних племен. Тому не дивно, що в такий багатій на традиції чи країні не щодня відзначаються свята. В Індії до торжеств готуються загодя. Головні свята проходять по всій країні з обліком місцевих, неповторних і багатовікових традицій. Серед широко відмічуваних индуистских свят самі, мабуть, популярні — Дусшера й Дивали. Вони проводяться щорічно в жовтні-листопаді й знаменують перемогу добра над злом. Як говорить Рамаяна, найбільший з индуистских епосів, Рама — втілення бога Вишну, що з'явився на Землю, щоб відкрити людям шлях до праведності й справедливості. Перемога Рами над царем демонів Раваной святкується як Дусшера. За багато тижнів до початку свята до місця його проведення із всіх кінців країни збираються оформители, усюди розставляють величезні фігури, що зображують царя демонів і його прісних. Каркаси фігур обтягають яскравим кольоровим папером, а усередині поміщають вертушки. У день свята Дусшера тисячі людей приходять на велике поле, а юнак, переодягнений у Раму, оголошується перед настанням сутінків і метає палаючі стріли у фігури демонів. Народ зустрічає його радісними вигуками — таке символічне вираження перемоги добра над злом. Одночасно з підготовкою Дусшера городяни й сільські жителі готуються до Рамила. Це свято присвячене великій події — торжеству закону Рами про життя, а триває він майже місяць. Кульмінація Рамила називається Дивали. Вона знаменує день, коли Рама після чотирнадцяти років вигнання нарешті повернувся у свій будинок в Айодхья. Дивали — це також фестиваль світла й феєрверків, він супроводжується співом молитов і підношенням срібних монет Лакшми, богині удачі, що з'явилася на Землю в образі дружини Рами — Зиты. Благословення Лакшми приносить удачу й щастя. З настанням ночі по всій країні в кожному будинку спалахують мириады теракотових світильників — так було й у ту безмісячну ніч, коли Рама повернувся в Айодхья. У цю пору року звичайно ніде яблуку впасти, навіть бідняки й ті прагнуть прикупити що-небудь із обновок і начиння; представники різних конфесій обмінюються вітаннями й подарунками у вигляді добірно перев'язаних коробочок з індійськими насолодами. Серед мусульманських свят урочисто відзначається Ид-ул-Фитр (червень — липень) наприкінці Рамазану, місяця поста. Ид-ул-Зуха (серпень — вересень) символізує жертву пророка Ибрагима (Авраама), що у знак віри й відданості Богу хотів принести йому в жертву свого сина. Серед особливостей індійського ісламу слід зазначити свято Урс — символічний союз святих з Богом. Міста, де перебувають святі усипальниці, стають величними підмостками, на яких вершиться феєричне подання. Магазини й крамниці в цей день завалені букетами квітів, вулиці посипані різнобарвними пелюстками. Жовтизну індійських нігтиків оттеняет пурпур троянд. У повітрі, пронизаному благоухающими ароматами иттар (парфумерії) і заходами кебаба, розвіваються дупаттас (строкаті шарфи), що обшитые мішурою й люрексом. Прочани обходять священні усипальниці й роздають милостиню: адже одна із цілей свята — допомогти бедным. День народження кожного з десяти гуру сикхів знаменується пишними процесіями, що направляються в гурудравас — святі місця. Головне свято сикхів — Ходу Мохалла. Він проводиться в Анандпур Сагибі (штат Пенджаб) у березні й супроводжується піснями, танцями й змаганнями по бойових мистецтвах. Крім традиційних християнських свят начебто Різдва й Великодня, існує безліч іншим, відомих не всім індійцям. Один з них — свято поклоніння мощам святого Фоми, що відзначають у Південній Індії. Він знаменує перебування в Індії одного із дванадцяти апостолів Христа — святого Фоми, що прийшов в Індію в першому столітті нашої ери й присвятив своє життя поширенню навчання Христа. Робота й відпочинок, весняна сівба й осінній збір урожаю — всьому цьому присвячені свої свята. Свята врожаю відзначають всі індійці: і селяни, і фермери, і торговці, і банкіри. Це прекрасний привід піднести богам молитву на подяку за багатий урожай. А якщо врожай не вродився, треба спробувати вмовити богів, щоб у наступному році вони ниспослали достаток. Свята Нового року й урожаю звичайно проходять у те саме час. Серед найбільш відомих — Онам (серпень — вересень), свято врожаю в Керале, під час якого в облямованих пальмами лагунах улаштовують захоплюючі перегони на човнах. Понгал (січень), або свято врожаю Тамилнаде, являє собою воістину пишне видовище. У перший день люди поклоняються Сонцю, відзначаючи його перехід із тропіка Раку в тропік Козерога. Наступного дня, у так званий Матта Понгал, або Санкранти, селяни розфарбовують корів і биків різнобарвними фарбами й годують заздалегідь приготовленим солодким рисом з тільки що зібраного врожаю — це частина церемонії віддяки. Увечері ошатно прикрашених тварин виводять на поле, і під звуки барабанів і музики починаються перегони на биках. У деяких містах кульмінацією свята є бої биків, під час яких юнаки намагаються підібрати банкноти з-під самих копит розлютованих тварин. Крім релігійних і «урожайних» свят, існують церемонії, присвячені порам року й життєдіяльності людини. Теей (липень), або свято сівби, відзначається, зокрема, у Раджастхане — він возвещает настання мусонів, або сезону дощів. Під час цього свята жінки в ошатному вишитому одязі розгойдуються на прикрашених квітами гойдалці й співають пісні, що прославляють богиню Парвати. Холи — свято весни, що в Індії відзначається повсюдно. Юрби веселунів обливають один одного й всіх перехожих підфарбованою водою, кидаються різнобарвною мокрою глиною, обмінюються насолодами й вітаннями; усюди панує атмосфера невимушеності й веселощі. На святі Холи немає місця сваркам і ворожнечі, у цей день надається прекрасна можливість почати нове життя, зміцнити віру в себе й інших. Свято повітряних зміїв (січень), що знаменує перехід Сонця в Північну півкулю, один з улюблених у Гуджарате. За день до початку фестивалю магазини й крамниці відкриті цілодобово — усі скуповують повітряних зміїв. На світанку наступного дня в небо плавно злітають змії всіляких квітів, форм і розмірів. Молитва, віддяка й обмивання — важливі складові частини багатьох індійських свят. Але не менш важлива й підготовка до торжества, готування, застілля й роздача традиційної святкової їжі, куди входять молоко й рис, кардамон, м'якоть горіха, кориця й інші спеції. Особливим образом приготовлені насолоди прикрашають за допомогою «варк» (чисте срібло, розплющене до товщини фольги), щоб додати їм святковий вид. Таку їжу готовлять у кожному будинку, усюди панує гостинність, і хто б не ввійшов у будинок, йому нізащо не піти, не покуштувавши святкової страви. Але яке свято може обійтися без ярмарку? Ярмарками в Індії традиційно завершується будь-яке торжество. І найвідоміша з них — Пушкар Мела, чотириденний розпродаж великої рогатої худоби й верблюдів, вона проводиться щорічно в жовтні — листопаді в Пушкарі (Раджастхан). Маленьке село Пушкар — не тільки центр торгівлі, але й місце паломництва. Розташований на берегах озера й побудований, по переказі, самим Брахмой Творцем, Пушкар — єдине місце в Індії, де є храм Брахмы. У той час як іде торгівля, прочани роблять підношення Брахме й роблять обмивання у водах озера. Селяни із усього Раджастхана, увінчані строкатими тюрбанами, приводять на продаж корів і верблюдів. Тварин продають і оптом і в роздріб, із прикрасами й без. Тут можна купити все, що душі завгодно — від кошиків, сокир і посуду з нержавіючої сталі до прикрашеною вишивкою взуття, зображень богів і богинь і традиційних срібних прикрас. І тут же самі віртуозні виконавці класичних танців виступають коли заходило сонце — їхні концерти проходять на тлі прикрашених скульптурами храмів, побудованих більше тисячі років тому.

 

« Пред.		След. »