Під покровом могутніх київських каштанів недалеко від головного входу в Софійський собор коштує пам'ятна стела, вирубана із сірого граніту. Вона нагадує відвідувачам древнього храму про знаменну подію в історії Київської Русі — підставі в 1037 році великим князем Ярославом Мудрим першої бібліотеки. Зі стели на нас дивиться сам київський князь, під рельєфним зображенням якого написані слова з «Повести тимчасового років»: «У літо 6545. Цей же Ярослав, син Володимер, насея книжковими словесы серця вірних людей. Велика бо користь буває людині від навчання книжкового». Роки, природно, зазначені по Константинопольському календарі, у якому відлік вівся від створення миру й до Різдва Христова мав 5508 років. У нашому сучасному календарі 6545 рік відповідає 1037 року

Впро всі куточки земної кулі й за всіх часів люди славили книгу. «Слово книжкове — світло денний» — писали в древніх манускриптах. Безцінні збори книжкових скарбів безповоротно гинули під час кровопролитних війн, горіли в полум'ї багать і міських пожеж, їх безжалісно грабували й знищували. Але все-таки вони дійшли до нас — рідкі й дивні. Наша розповідь піде про знамениту бібліотеку Ярослава Мудрого, схованої десь у київські підземеллях

Перша на Русі

Перше й останнє згадування про так званої «бібліотеку Ярослава» — в «Повести тимчасового років» у статті під 1037 роком: «Ярослав же любимо бо книгам, і многы списавши поклади в церкві святої Софії, юже созда сам». От і вся історична інформація, все інше — домисли, здогади, версії й гіпотези. Отже, відома точна дата підстави книжкових зборів — 1037 рік, зазначене місце розташування бібліотеки — київський Софійський собор, але досить мрячно сказано про те, скільки книг — «книги многы». Але ми можемо побудувати свої припущення, тільки на цих трьох вихідні позиціях

Не випадково Софійський собор став місцем підстави першої бібліотеки на Русі. У ті далекі від нас часи він був як би центром не тільки Києва, але й всієї Русі. Поблизу собору проводили знамениті київські віча. У тому ж році, коли була заснована й бібліотека, у соборі організували першу школу, заснували майстерних перекладачів і переписувачів книг. Правда, ще не дуже давно деякі вчені скептично ставилися до нашої дати підстави бібліотеки, тому що вважали, що в 1037 році собор святої Софії був тільки закладений. Побудований же набагато пізніше. Тобто, раз в 1037 році собору як такого не існувало, то й ніякій бібліотеці тут бути не могло

Дослідження сучасних археологів і архітекторів довели, що в літописі дійсно зазначений рік закінчення будівництва храму. Так що повідомлення про бібліотеку не міф, а реальний історичний факт

Але чи бібліотеки? Сучасне слово «бібліотека» не зовсім підходить для визначення книжкових зборів часів Київської Русі. Точніше сказати — зовсім не підходить! Термін «бібліотека» затвердився лише на початку XIX століття, до цієї пори вживалися слова «книгосховище», «книгоположница», «книжкова скарбниця», «архіву». І — до речі — ще один ключовий момент: друге слово в назві даних зборів книг. Бібліотека Ярослава... Її варто було б назвати «книгосховищем Софійського собору»! Може, це звучить менш романтично, зате більше відповідає реальності. Але, прийнявши все відзначене вище до відома, віддамо данину сформованої традиції й будемо називати ці книги «бібліотекою Ярослава».

Скільки могло бути цих книг? У наукових статтях і книгах, опублікованих по цій темі за останні 200 років, можна знайти самі різні цифри. В «Історії руссов», написаної в XVIII столітті, повідомляються: «Великі тисячі рукописних і рідких дорогоцінних манускриптів, писаних на різних мовах». В інших джерелах знаходимо більше скромну й круглу цифру — 1000 томів, а всі книжкові запаси Київської Русі оцінені в 130-140 тисяч томів. У фундаментальному тритомному дослідженні «Історія Києва» (1982 рік видання) ця цифра максимально уточнена — 950 томів! Історик російської православної церкви Е.Голубинский назвав ще меншу цифру — 500 книг. Сьогодні в учених колах існує думка, що й ця цифра сильно завищена. Говорити про багатьох сотнях книг — грішити проти істини. Деякі автори досить спритно обходили кількісну характеристику бібліотеки Ярослава, говорячи, що вона містилася в десятьох величезних дубових скринях, окутих залізом. Насправді ми не знаємо, скільки книг було в бібліотеці, адже в літописі говориться — «книг безліч». А скільки це конкретно, залежало тільки від фантазії, що розігралася, автора. Може бути, 950, а може, навіть 953! Взагалі ж все залежить від того, скільки часу збиралася бібліотека й скільки працювало перекладачів. Адже нам відомо, який спосіб обрав князь для комплектування своєї книжкової колекції — переклад і переписка. Уважається, що в той час Ярославові не вдалося знайти в Києві більше десяти перекладачів. Так ще десять він міг залучити з Болгарії. Разом 20 чоловік. П'ятсот книг середнього формату такий дружний колектив однодумців зміг би перевести за 13 років безперервної роботи! Втім, Ярослав Мудрий міг збирати бібліотеку протягом 25 років. Їсти підстава вважати, що в неї ввійшли й книги великого князя Володимира, що любив «словеса книжкові». Один з нинішніх авторів, що явно тяжіє до гіпербол, радісно повідомив миру, що перекладачів було аж триста чоловік! Фантазер, що написав рукою, що не здригнулася, цю казкову цифру, повинне бути уявляв собі этакий величезний і світлий князівський цех по виробництву рукописної продукції