Буваючи в якійсь країні миру, завжди цікаво знайти те головне, що відрізняє її від всіх інших. На наш погляд, головне в Норвегії — це краса й шляхетність її природи. Так, на планеті існує багато прекрасних куточків, і в будь-якій країні є дивні природні визначні пам'ятки, але в Норвегії природа — це найважливіше. Вся вона просочена якоюсь невимовною шляхетністю. Сірі скелі, смарагдова вода фіордів, темно-зелені дерева, низькі хмари... Улітку тут не заходить сонце, сотні водоспадів з найчистішою гірською водою збираються в ріки, у яких плещеться «екологічно чиста риба»... Це все дуже гарно.

Що нас уразило в Норвегії

По-перше, те, що це одна з найкрасивіших і чистих країн миру. Втім, цілком імовірно, що й найкрасивіша й чиста

По-друге, те, що це сама багата країна, і, що сама цікава, дана обставина сторонньому спостерігачеві не помітно.

По-третє, величезна кількість маленьких дітей всупереч розхожій думці про те, що в норвежцев проблеми з народжуваністю. Ці діти діловито подорожують по всій країні в такому віці, у якому в Москві, наприклад, їх і за хлібом не випустили б.

По-четверте, тутешні мости, тунелі й пороми. Мости «стрибають» з острова на острів в океані, легко, невимушено й добірно. Тунелі пробиті в самих неможливих місцях, і деякі з них величезні по довжині. Пороми працюють як годинник — хвилина у хвилину.

По-п'яте, те, що тут потрапити в будинок старих — не покарання, як у нас у Росії, а благо

По-шосте, те, що в цій північній країні поширене масове вирощування черешні й полуниці.

У-сьомих же, те, що далеко не всі норвежцы вважають свою країну ідеальної

Але й це далеко не все. Ще в Норвегії нас уразили водні шляхи, сухопутні дороги, всі побачені нами міста, ні із чим не порівнянні фіорди цієї країни, але особливо ж — люди, її що населяють...

У листопадовому номері журналу «Навколо світу» ми писали про острови Лофотен, розташованих на півночі цієї країни. Тепер же хочемо небагато розповісти про материкову Норвегію, що стала перед нами у всім своєму нехай і ледве приглушеному, але пишноті — у дощі й у снігу — і в гордій самітності. Люди ж, що населяють її не одну сотню років, пристосувалися до навколишньої їхньої краси, жити в якій, як виявилося, зовсім не так просто...

Природа й гроші

Для прогулянок на природі і її споглядання норвежцам дісталася чудесна земля — мало кому на нашій планеті повезло більше. Але якщо ви, народившись тут, вибрали, для себе, наприклад, професію будівельника доріг, вам краще б було з'явитися на світло в іншім місці. Уявіть собі — нескінченні скелі, розділені між собою фіордами глибиною до двох кілометрів, додайте вітер, дощ і сніг — і це стане схоже на пекло для дорожнього робітника, як, втім, і для того, хто по цій дорозі їде. А тому не дивно, що до самого недавнього часу (а для деяких вилучених селищ і понині) основним засобом повідомлення залишався корабель. Знаменита «Хюта Грюта», що в перекладі означає «швидкий шлях», зв'язувала Норвегію в єдине ціле. Та й зараз морський шлях є тут одним з основних способів транспортування людей і вантажів. У деякі місця країни й зараз можна добратися винятково на кораблі, з надр якого й сьогодні вивантажують і давно жаданий яким-небудь тутешнім жителем, що любить швидку їзду, мотоцикл, і не отут морожену рибу, що переводиться...

Подорож на «Хюте Грюте» — це дивне задоволення, по достоїнству оцінене безліччю приїжджаючих сюди іноземців. Однак і поїздка на автомобілі приносить не менш незабутні відчуття. Вам надовго уріжеться на згадку той момент, коли на вузькій гірській доріжці над обривом ви зустрінете їдучий назустріч величезний туристичний автобус. Але саме, мабуть, приємний засіб пересування — це пороми, що невблаганно переривають цілеспрямованість дороги. Ледь встигнувши розігнатися, ви зіштовхуєтеся з необхідністю зупинитися, щоб, сев на черговий пором, яких тут безліч, повільно й велично переплисти на іншу сторону фіорду

Так і жили б, напевно, норвежцы від порома — до порома й від корабля — до корабля, якби не нафта, знайдена тут близько 30 років тому й зненацька принесла країні величезне багатство. Норвежцы, буквально знемагаючи від його «тягаря», у буквальному значенні слова не знають, куди запроторювати гроші. Як пояснює «нерозумним» жителям норвезький уряд, якщо нафтові гроші використати, то в країні почнеться скажена інфляція, що приведе до того, що люди просто не зможуть ці гроші витратити. Відверто говорячи, уряду вірять не всі, хоча й нарікати із цього приводу теж якось нерозумно — у Норвегії, однієї з найбагатших країн миру (у перерахуванні доходу на душу населення), на відміну від багатьох інших держав (приміром, того ж Брунею) наявні багатства діляться між різними шарами суспільства більш-менш рівномірно. Всією нафтою володіє національна нафтова компанія, де державі належать 80% акцій. Нафтова ж столиця Норвегії, місто Ставангер, — зовсім звичайне, тихе містечко

На ще одне багатство Норвегії — рибу, вірніше, на її промисловий видобуток, існують досить тверді квоти (видима, тому єдиний у країні офіційний мільярдер — власник мережі дешевих супермаркетів). А якщо додати сюди ще й, без перебільшення, драконівські податки!..