Фарный костьол Несвиж - один з найстарших і, мабуть, самий загадковий з міст Білорусі - розташований у ста кілометрах до південно-заходу від Мінська. Серед визначних пам'яток міста найбільшу цінність представляють замок Радзивиллов (1598 – 1610 р.), Фарный костьол (1593 р.), Міська ратуша (1598р.), монастир бенедиктинок (1589р.), Слуцкие в'їзні ворота (1610р.).

Видатним пам'ятником містобудування є й планування історичного центра міста: у басейні ріки Уша, що розділяє місто на дві частини, споруджені вісім ставків і закладені шість парків, найстарший з яких пам'ятає ще початок 17 століття.

Перше згадування про місто зустрічається в літописах 1223 року. Однак його дійсний розквіт починається з 1511 року, коли Несвиж стає резиденцією князівського роду Радзивиллов – одного із самих багатих і впливових сімейств Європи того часу.

Володіння Радзивиллов були більше, ніж території деяких європейських держав, а скарбниця магнатів - богаче державної скарбниці Мови Посполитой, підданими якому стали князі після Люблинской унії 1569 року, що об'єднала Велике Князівство Литовське й Польщу в одна держава.

На рубежі 15-16 століть Радзивиллы починають будівництво нового замка на місці колишнього, дерев'яного. Для будівництва був запрошений знаменитий італійський архітектор Джованни Бернардони. (Він же побудував і родову усипальницю Радзивиллов - Несвижский фарный костьол. За зразок архітектор при цьому взяв недавно закінчений їм у Римі Храм Христа.)

Центральна частина палацу

Несвижский замокла

Нова резиденція князів по красі й розкоші оздоблення могла залишити далеко за багато королівських дворів – паркети з найцінніших порід дерева, ліпні стелі, прикрашені позолоттю й розписом стіни. Ну, а сама князівська скарбниця оцінювалася в кілька тонн виробів із золота й срібла.

Стало легендою й прагнення Радзивиллов зробити свою вотчину містом європейської культури – у замку князі зібрали найбагатшу колекцію мальовничих полотен, стародавньої коштовної зброї з Європи, Азії й Африки, більше 20 тисяч томів книг. Тут зберігався майже весь державний архів Великого Князівства Литовського, написаний білоруською мовою, безліч хронік і літописів.

В'їзні ворота замка

В 18 столітті був створений придворний театр Радзивиллов, відкрита балетна школа, що готовила артистів з дітей кріпаків. Пізніше, після розділу Мови Посполитой, саме актори Несвижа стали основою трупи графа Шереметьєва, що вивіз їх як трофей і організував перший у Російській імперії театр.

Є в Несвижского замка й своя примара - Чорна Дама, що бродить безмісячними ночами по темних коридорах палацу. Примара цей - дух Барбары Радзивилл, дружини короля Мови Посполитой Жигимонта Августа, отруєної, по переказі, матір'ю короля, що ненавиділа свою невістку.

Рів навколо замка

Король безумно любив свою молоду дружину й намагався викликати дух Барбары в Несвижском замку, але коли примара з'явилася, Жигимонт не удержався й обійняв дороге бачення, що йому було строжайше заборонене робити. З тих пор приведення не може покинути замка.

Власне приведення є й у бенедиктинского монастиря – тут по ночах зустрічають або чують кроки Чорної Черниці, покараної вічним скитанием за свої гріхи.

Монастир бенедиктинок

Ну а найвідоміші міфи оточують, звичайно ж, легендарні скарби Радзивиллов, так дотепер і не знайдені. Останній з несвижских Радзивиллов - Доминик Радзивилл, що мріяв про вихід Білорусі зі складу Російської імперії й відродженні Мови Посполитой, брав участь у поході на Москву разом із французькою армією на чолі сформованого їм кавалерійського полку білоруської шляхти. Доминик умер у Франції в 1813 році від контузії й ран і там похований – разом з ним пішла в небуття й відгадка таємниці. Коли російські війська зайняли Несвиж, виявилося, що величезні багатства Радзивиллов таємничим образом зникли й ніде й ніколи більше не спливли. При всій пишноті князівської скарбниці, серед коштовностей були такі, які затьмарювали собою все інше – це 12 знаменитих фігур апостолів розміром у людський ріст кожна, виконані із золота й срібла. Їхнє існування не викликає сумнівів - багато сучасників докладно описують цю реліквію, що вважалася оберегом клану Радзивиллов і приносить йому багатство й славу. Фігури апостолів так і не були знайдені, незважаючи на численні спроби, що вживали й росіянами солдатами в 19 столітті, і численними кладоискателями-любителями, і навіть німецькими військами під час Другої Світової війни.

Мирский замок

Мирский замок - ще один унікальний пам'ятник білоруського зодчества й один з 690 об'єктів, включених у Список світової спадщини ЮНЕСКО - зведений на рубежі 15-16 вв. білоруськими магнатами Ильиничами. Існує легенда, пов'язана з будівлею замка: один з Радзивиллов клопотався про присвоєння Юрієві Ильиничу титулу графа Святої Римської Імперії, однак графом не міг стати людина, що не має власного "лицарського" замка. Щоб виконати ця умова, і було почате будівництво. Швидше за все, і засобу на зведення замка виділяв рід Радзивиллов. Як би там не було, останній з Ильиничей, не залишивши спадкоємця, перед смертю заповів замок саме Радзивиллам. Таким чином, наприкінці XVI століття Радзивиллы додали до свого титулу графів Несвижских ще й титул графів Мирських.

Вежа-ворота

Замок являє собою квадратне в плані спорудження з виступаючими по кутах вежами. П'ята вежа була проїзний і мала звідний міст і куті ґрати, які легко могли зупинити раптовий напад.

Замок являв собою досить неприступне зміцнення – його стіни захищали два ряди бійниць, а вежі були пристосовані для стрілянини з важких знарядь. Всі вежі замка мають однакові обриси – чотиригранну основну частину з восьмигранним верхом, але декоративне оформлення кожної з них вирішено по-своєму, що надає замку неповторне декоративне багатство й красу.

Південно-західна вежа

В оформленні замка використані характерні для білоруської готики образотворчі засоби: готична кладка – чергування довгих і коротких граней цегли, вставки з польового каменю, прикраса замкових стін різноманітними за формою оштукатуреними нішами, декоративні цегельні пояси.

Радзивиллы на рубежі 16-17 вв. добудовують замок у стилі ренесанс - уздовж східних і північної замкових стін будується триповерховий палац із глибокими підвалами, фасадами, прикрашеними вапняковими порталами й карнизами, з балконами й ґанками. Навколо замка насипаються земляні вали з бастіонами по кутах, проводиться наповнений водою рів. Пізніше до півночі від замка розбивається італійський сад, а з південної - створюється штучне озеро.

Замок неодноразово руйнувався під час війн – спочатку він постраждав від шведів, тільки-но його відбудували – почалося повстання Тадеуша Костюшко 1794 року. Війська Суворова, що штурмували загін, що засів у замку, повстанців, нанесли замку серйозні ушкодження. Постраждав він і під час війни 1812 року, після якої замок конфіскувало російський уряд.

В 1896 році замок купив російський князь Микола Святополк-Мирский - саме з його ім'ям зв'язане спорудження штучного озера й поява однієї із численних легенд замка: по переказі, озеро викопали на місці прекрасного яблуневого саду, для чого вирубали дерева саме в пору їхнього цвітіння. З тих пор знищений сад мстить людям – з жахаючою сталістю раз у рік в озері тоне людина.

У підземеллях Мирського замка намагаються знайти й скарбу Радзивиллов - підземні спорудження й комунікації Мирського замка настільки великі, що дотепер існують їхні недосліджені частини. Відповідно до однієї з легенд, віддані князівські слуги сховали скарби в одному із численних підземних ходів замка й підірвали вхід. А з тих пор у замку початок з'являтися приведення, що охороняло скарб. Ще одна легенда, що ставиться до 17 століття, говорить, що між Миром і Несвижем Радзивиллы провели великий підземний хід, у якому могли вільно роз'їхатися дві карети. Можливо, саме там і перебуває самий знаменитий скарб Білорусі, тому що ні скарбу, ні хід дотепер так і не знайдені. Хоча існування підземного ходу все-таки малоймовірно – відстань в 35 кілометрів занадто велико для такого будівництва, до того ж по шляху в Несвиж є тектонічний розлам, подолання якого навряд чи можливо.