Швеція не брала участь ні в Першої, ні в Другий світовий війнах. На її міста не падали бомби, будинку й вулиці залишилися такими ж, як сторіччя або два тому назад. Історія з категорії часу тут перетворюється в категорію простору: ти немов входиш у неї. Музей армії розташований на місці старого Артилерійського двору, статуї в Саду Миллеса коштують там, де більше напівстоліття назад поставив їх сам скульптор, з вікон Музею «Васа» добре видно місце будівлі й місце загибелі королівського корабля

1 300 метрів до безсмертя

«Васу» побудували на верфі в самому центрі Стокгольма. Потім корабель перевели до розташованого неподалік причалу в королівського палацу, щоб завантажити баласт, пушки і ядра для першого плавання. Відплиття було обставлено дуже врочисто. Корабель повинен був пройти серед стокгольмських шхер, неподалік взяти на борт 300 солдатів і тільки після цього відправитися в бойовий похід. Тому на «Васі» крім 100 чоловік екіпажа перебували жінки й діти, що прийшли проводити своїх чоловіків і батьків, а заодно прокотитися на красені флагмані.

Вітер не благоприятствовал, і перші сотні метрів «Васу» верповали — тягли за допомогою якорів. Потім капітан Сефринг Ханссон віддав наказ: «Підняти фок, фок-марс, грот-марс і бізань». Матроси піднялися по снастях і поставили чотири з десяти вітрил галиона. Отсалютовали пушки… Опис подальшого беремо з офіційного повідомлення Державної ради королеві Густавові II Адольфові: «Корабель повалився набік, вода заюшила через гарматні порти, і він повільно пішов на дно з піднятими вітрилами, прапорами й усім прочим…»

В 1956 році затонуле судно було виявлено біля острова Бекхольмен, в 1961-м підняте й поставлено в спеціальне приміщення, де майже 20 років велися реставраційні й консервационные роботи. В 1987 році для галиона стали будувати новий музейний будинок. 15 червня 1990 року король Карл XVI Густав урочисто відкрив Музей «Васа».

Корабель проплив 1 300 метрів і пролежав на дні 333 року.

Великий потопельник

Можливо, «Васа» знаменитий саме тому, що був знайдений і піднятий? І будь-який стародавній корабель, виявися він на місці «Васы», був би сьогодні не менш відомий? Історії виявлення й підйому галиона в експозиції музею приділене значне місце. Корабель був знайдений Андерсом Франсеном — одним із провідних спеціалістів по военноморской історії Швеції XVI— XVII століть. Визначивши в результаті п'яти років архівних вишукувань можливе місцезнаходження «Васы», Франсен виготовив спеціальний зонд і відправився на пошуки судна. 25 серпня 1956 року в нього «клюнув»: зонд піднявся зі шматком почорнілого дуба. Декількома днями пізніше на місці, зазначеному Франсеном, спустився водолаз Пер Эдвин Фельтинг і повідомив по телефоні: «Тут зовсім темно, я нічого не бачу, але почуваю щось велике. Борт корабля. От гарматний порт, а от ще один. Два ряди. Це, мабуть, «Васа».

Далі почалося щось неуявне. По всій країні розгорнулася кампанія «Урятуйте «Васу». Від фондів, приватних осіб і підприємств почали надходити гроші й матеріали. Флот безкоштовно надав судна, рятувальна компанія «Нептун» — понтони й піднімальні пристосування. Восени 1957 року приступилися до робіт. Праця водолазів була складним і небезпечним. Галион глибоко засів у мулі й донних відкладеннях. Потрібно було пробити шість тунелів, щоб пропустити під днищем потужні сталеві канати. Водолази промивали тунелі потужним водяним струменем. Над їхніми головами нависав трьохсотрічний корабель із кам'яним баластом на дні. Чи витримає корпус, ніхто точно сказати не міг…

Але все обійшлося. В 1959 році галион підняли й вивісили між дном і поверхнею. Почався другий етап робіт, якому можна назвати підводною реставрацією. Дерев'яні частини «Васы» збереглися прекрасно, чому сприяла одна особливість Балтійського моря. Через низьку солоність води в Балтиці, на відміну від інших морів Світового океану, не водиться черепашка-точильник, що знищує дерево. Тому затонулі дерев'яні кораблі на Балтиці зберігаються протягом сотень років. Але від залізних болтів, що скріплювали корпус «Васы», залишилися тільки отвори. Водолазам потрібно було поставити нові болти, відремонтувати частково ушкоджену корму й постачити гарматні порти міцними люками. Ці роботи тривали 2 роки.

24 квітня 1961 року під об'єктивами телекамер «Васа» з'явився на поверхні. Схоронність галиона виявилася настільки гарної, що після того, як з корпуса відкачали воду, корабель… поплив. «Васу» відбуксирували в дока для подальшої реставрації.

Після підйому кожний кілограм деревини корпуса містив 1,5 л води. На повітрі таке дерево вже через кілька днів починає зсихатися й тріскатися. «Васа» міг розсипатися повністю. Тому було вирішено зрошувати корабель розчином полиэтиленгликоля — речовини, що входить до складу губної помади й кремів для рук. Його важливою особливістю є здатність проникати в деревину й заміщати воду в клітках. Скульптура й невеликі дерев'яні фрагменти вимочувалися у ваннах, а корпус судна 17 років стояв під полиэтиленгликолевым душем. Але й сьогодні корабель дуже чутливий до змін температурно-влажностного режиму й впливу світла. Тому відвідувачі змушені оглядати «Васу» у півмороку.

Розповідаючи про історію виявлення й підйому галиона, хотілося б звернути особливу увагу на дві обставини. Франсен шукав у стокгольмській гавані не просто древній корабель, а конкретно «Васу». У водах Балтики й раніше виявляли затонулі стародавні судна, але нікому не спадало на думку витрачати засоби на їхній підйом і дорогу реставрацію. Але «Васа» — корабель особливий. Він став знаменитим не тому, що його знайшли й підняли. Усе було навпаки: галион цілеспрямовано шукали й підняли саме тому, що він був знаменитий. Слава корабля почалася ще до спуска на воду.